На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 р. № 1134 "Про запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства"

1. Затвердити Методику формування індикаторів розвитку інформаційного суспільства, що додається.

2. Держінформнауки України (Семиноженко В.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Семиноженка В.П.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Методика визначає механізм розрахунку індикаторів розвитку інформаційного суспільства та необхідні для розрахунку дані та алгоритми.

2. Національна система індикаторів розвитку інформаційного суспільства (далі - Система індикаторів) є сукупністю статистичних показників, що характеризують стан поточного інформаційного розвитку суспільства у соціально-економічному, науково-технічному, екологічному та інших розрізах.

1. Визначення Системи індикаторів проводиться експертами раз на рік з дотриманням таких вимог:

забезпечення необхідними регулярними статистичними даними з питань інформатизації та розвитку інформаційного суспільства;

стандартизація статистичних показників, що характеризують стан розвитку інформаційного суспільства в країні та регіонах;

визначення та реалізація організаційних заходів з ведення Системи індикаторів.

2. Для визначення індикаторів використовуються офіційні дані Державної служби статистики України (далі - Держстат України) та загальнодоступні дані органів виконавчої влади, діяльність яких пов’язана зі збиранням та використанням адміністративних даних та експертних даних.

Слід враховувати, що в системі показників статистики зв’язку передбачено отримання інформації щодо кількості абонентів телекомунікаційних послуг. При цьому абонентом є споживач телекомунікаційних послуг, що отримує їх на умовах договору (письмового чи усного), який передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває у його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Користувач - споживач, який користується такими послугами. Кількість користувачів послуг завжди перевищує кількість абонентів, оскільки в рамках договору одного абонента послугою можуть користуватися декілька споживачів послуг.

3. Перелік даних, необхідних для розрахунку Системи індикаторів, наведений у додатку 1 до цієї Методики.

Не наведені у додатку 1 до цієї Методики дані, які необхідні для розрахунку Системи індикаторів, визначаються за допомогою експертних методів.

Співвідношення якісних та кількісних оцінок при проведенні експертного аналізу визначається за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

1. Кількість інтернет-користувачів у розрахунку на 100 осіб визначається як відношення кількості інтернет-користувачів до чисельності населення країни або регіону, помножене на 100.

2. Кількість інтернет-користувачів широкосмугового доступу в розрахунку на 100 осіб визначається як відношення доходів від реалізації послуг з надання широкосмугового доступу до доходів від реалізації послуг з надання доступу до інтернету на основі даних, що надаються Держстатом України, тобто використовуються допоміжні дані із зазначених доходів.

3. Частка користувачів мобільного інтернету, відсоток від загальної кількості інтернет-користувачів по регіонах розраховуються як відношення частки населення та загальної кількості користувачів мобільного інтернету в країні.

4. Частка витрат на програмне забезпечення, відсоток від загальних витрат на інформаційні технології визначаються відношенням даних щодо витрат на інформаційні технології - придбане програмно-апаратне забезпечення, доступ до інтернету та витрат на придбання програмного забезпечення.

5. Рівень обчислювальної потужності інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури визначається порівнянням кількості сучасних комп’ютерних мереж та найпотужніших комп'ютерних систем.

6. Кількість домогосподарств, що мають комп’ютери, у розрахунку на 100 домогосподарств розраховується, виходячи з кількості населення по регіонах країни та експертних даних.

7. Рівень концентрації населення в зоні покриття рухомого (мобільного) зв’язку розраховується на основі даних Держстату України щодо густоти населення та розподілу стільникових засобів зв’язку по регіонах з використанням якісних оцінок відносної кількості великих населених пунктів, підприємств, території.

8. Рівень розвитку рухомого (мобільного) зв’язку є результатом порівняння даних Держстату України щодо кількості абонентів стільникового зв’язку по регіонах України з даними щодо кількості абонентів максимально насиченого ними регіону.

9. Дохід від надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку розраховується як відношення даних Держстату України щодо доходів від реалізації послуг рухомого (мобільного) зв’язку до чисельності населення по регіонах країни. Відношення одержаної величини до доходу на душу населення по регіону визначається як частка доходів, що припадає на мобільний зв'язок, яка і є значенням індикатора.

10. Кількість власників телефонів фіксованого зв’язку на 100 осіб розраховується на основі даних Держстату України як відношення кількості власників телефонних апаратів та чисельності населення в регіоні.

11. Рівень якості ліній фіксованого зв’язку визначається на основі експертних оцінок даних з якості телефонного зв’язку в Україні та її регіонах за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

12. Потенційний попит на товари, роботи і послуги у сфері інформаційних технологій визначається на основі даних Держстату України щодо рівня потенційного зростання споживачів інформаційних технологій (далі - ІТ): характеру розподілу споживачів; потенціалу задоволення попиту на ІТ-засоби; рівня росту продажів ІТ-засобів тощо. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

13. Рівень конкурентоспроможності ринку інформаційних технологій визначається на основі порівняльного аналізу даних національних та міжнародних консалтингових компаній, міжнародних організацій в ІТ-сфері. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

14. Частка науково-дослідних організацій сфери інформаційних технологій, відсоток до загальної кількості науково-дослідних організацій визначаються на основі експертного аналізу даних Держстату України щодо кількості наукових організацій по регіонах країни, обсягів наукових робіт, що виконуються ними, кількості інтернет-користувачів, наявних даних з характеристик науково-дослідної діяльності в ІТ-сфері по регіонах країни.

15. Рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури визначається на основі порівняльного аналізу даних національних та міжнародних консалтингових компаній та організацій. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

16. Рівень регуляторного навантаження у сфері інформаційних технологій визначається на основі порівняльного аналізу даних національних та міжнародних консалтингових компаній та організацій. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці у додатку 2 до цієї Методики.

17. Рівень дотримання авторських прав на програмне забезпечення визначається на основі порівняльного аналізу даних національних та міжнародних консалтингових компаній та організацій. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.

18. Рівень підтримки діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у сфері інформаційних технологій визначається на основі порівняльного аналізу даних національних та міжнародних консалтингових компаній та організацій. Кількісні оцінки визначаються за допомогою таблиці, наведеної у додатку 2 до цієї Методики.