Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075, з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в Україні

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та боротьби з сапом тварин, що додається.

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи (Мороз Д.А.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання головним управлінням ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначену Інструкцію до відома територіальних органів Державного комітету ветеринарної медицини та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи Держкомветмедицини Мороза Д.А.

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання на сап тварин ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед тварин, оздоровлення їх від сапу та є обов'язковою для виконання всіма суб'єктами господарювання незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, у тому числі фізичними особами-підприємцями, діяльність яких здійснюється у сфері тваринництва.

1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

Сап (MALLEUS - лат.; Glanders end Farcy - англ.) - інфекційне захворювання непарнокопитих тварин - коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м'яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків - гостро, у хижаків родини котячих - у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів.

Збудник - Bacillus mallei (від грецького malis - дурний, злий) - нерухома грамнегативна паличка із закругленими краями довжиною 1-5 мкм і шириною 0,3-0,8 мкм, яка не утворює спор.

Під дією сонячних променів збудник гине протягом 24 год., при нагріванні до 55 град.С через 10 хв., при 80 град.С - через 5 хв., при кип'ятінні - миттєво, але стійкий до низьких температур. У висушених гнійних виділеннях виразок та виділеннях із носа збудник хвороби зберігається від 7-15 днів до 3 міс., у вологому середовищі - до 15-30 днів, в тканинах, що гниють, - 14-24 дні. У воді може зберігатись до місяця і більше. У заморожених продуктах збудник зберігається тривалий час.

Такі дезінфекційні засоби, як 3-5% розчин лугу, 5-10% розчин хлорного вапна, 3-5% розчин карболової кислоти вбивають збудник протягом 1 год.

Зараження в основному проходить аліментарним шляхом через забруднені корми, воду, підстилку. Можливе зараження аерогенним шляхом, контактним (через поранення, потертості шкіри, при використанні загальної упряжі, предметів догляду), статевим шляхом.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину".

1.3. Профілактика сапу ґрунтується на попередженні заносу збудника в країну, систематичному контролі за благополуччям поголів'я коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів, запобіганні поширенню хвороби і ліквідації її у випадку появи.

2.1. Діагноз на сап встановлюють на основі результатів клінічного огляду, серологічних, алергічних, патологоанатомічних, а також бактеріологічних і гістологічних досліджень з врахуванням епізоотологічних даних.

2.2. Діагноз на сап вважають встановленим в таких випадках:

виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах;

виділення культури із патологічного матеріалу з властивостями, характерними для збудника сапу;

отримання позитивних результатів біологічного дослідження, навіть якщо культури збудника із вихідного матеріалу не виділені.

2.3. Сап необхідно диференціювати від епізоотичного лімфангіту африканського сапу, бластомікозу, миту і меліоідозу.

Диференційними ознаками при виникненні цих хвороб вважають негативні результати малеїнізації тварин і серологічних досліджень на сап, а також виявлення криптококів (Cryptococcus farciminosus) у вмісті абсцесів при епізоотичному лімфангіті, наявності стрептококів (Streptococcus equi) в гної при миті і (Pseudomonas pseudomallei) в абсцесах при меліоідозі.

3.1. На територію країни допускається ввіз тільки здорових коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів з дотриманням Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 N 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за N 768/9367.

3.2. Імпортованих тварин в Україні ставлять на карантин терміном в 30 днів і обстежують на початку і в кінці строку карантинування шляхом клінічного огляду, діагностичних досліджень (очної малеїнової проби, дослідженням сироватки крові в реакції аглютинації (далі - РА)).

3.3. Усіх дорослих коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів обстежують на сап один раз на рік шляхом клінічного огляду і дослідження сироваток крові в РА.

3.4. При переміщенні за межі господарства всіх сприйнятливих до сапу тварин піддають обов'язковому профілактичному карантинуванню протягом 30 днів, дослідженню сироваток крові в РА, а за 48 годин до відвантаження тварин державний інспектор ветеринарної медицини здійснює перевірку клінічного стану тварин та супровідної документації.

3.5. При негативних результатах цих досліджень тварин використовують без обмежень.

3.6. При позитивному результаті одного з досліджень таких тварин вважають підозрюваними в захворюванні на сап. У цьому випадку всіх коней, віслюків, мулів, лошаків, верблюдів досліджуваної групи ізолюють в приміщенні, в якому вони утримувались, або в спеціально виділеній конюшні. Тварин, підозрюваних в захворюванні, обстежують із застосуванням підшкірної малеїнової проби.

3.6.1. При негативному результаті підшкірної малеїнової проби тварин вважають благополучними по сапу.

3.6.2. При позитивному результаті підшкірної малеїнової проби з метою уточнення діагнозу реагуючих тварин забивають і піддають патолого-анатомічному дослідженню на сап без зняття шкіри із додержанням вимог, що запобігають поширенню збудника хвороби.

3.6.2.1. У випадку виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах забитих тварин діагноз на сап вважають встановленим. Туші тварин знищують спалюванням без зняття шкіри під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах, а при їх відсутності - на місці забою (розтину). В господарстві проводять заходи відповідно до розділу IV цієї Інструкції.

3.6.2.2. При відсутності характерних для сапу змін у внутрішніх органах для проведення бактеріологічного дослідження відбирають проби матеріалу: підщелепові, бронхіальні, середостінні лімфатичні вузли, носову перегородку, гортань, глотку, трахею, а також змінені ділянки легень, печінки, селезінки, шкіри з підшкірною клітковиною.