Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1075, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації стафілококозу птиці (далі - Інструкція), що додається.

2. Державному центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Горжеєва В.М.

5. Цей наказ набуває чинності з дня офіційного опублікування.

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці стафілококозом, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на стафілококоз у господарствах різних форм власності, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при стафілококовій інфекції та є обов'язковою для виконання у всіх господарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Стафілококоз - інфекційне захворювання птиці з гострим або хронічним перебігом, викликане патогенними стафілококами, і проявляється у вигляді артриту, синовіту, дерматиту, синуситу, клоациту та запалення сережок.

1.3. Стафілококозна інфекція вражає усі види птиці, але частіше хворіють курчата та кури-несучки. Ентеротоксини, які продукує збудник захворювання, можуть викликати харчові отруєння у людей (токсикози). Стафілококові інтоксикації людей пов'язують з вживанням м'яса хворої птиці. Яйця та яйцепродукти як джерело харчових токсикозів людей реєструються рідко.

1.4. Збудником хвороби є Staphyloccosus pyogenes та Staphyloccosus epidermidis.

Стафілококи - це сферичні грампозитивні коки, які у мазку із чистих культур спостерігаються у вигляді скупчень, що нагадують за формою виноградне гроно. У мазках із гною та іншого патматеріалу зустрічаються одинокі чи парні коки або навіть короткі ланцюжки. Із старих культур стафілококи можуть фарбуватися по Граму негативно.

Стафілококи утворюють пігмент золотистого кольору.

1.5. Патогенні стафілококи продукують гемолізин, який належить до бактеріальних екзотоксинів. При імунізації ним тварин отримують антитоксин. Стафілококи також утворюють некротоксин, який має некротичну дію.

Стафілококовий токсин - це білки (прості поліпептидні ланцюжки).

Оптимальними умовами для утворення стафілококового ентеротоксину є зберігання м'ясопродуктів при температурі +28 - 37 град.С та рН середовища 6,6 - 7,2. При температурі нижче + 10 град.С утворення токсину дуже уповільнюється, а при +5 - 0 град.С - припиняється.

Термостабільність токсину висока, залежить від його чистоти і в меншій мірі - від концентрації. Очищений токсин при + 60 град.С зберігає активність до 16 годин, при +80 град.С - руйнується впродовж 3 хвилин, а при +100 град.С - за 1 хвилину. Неочищений токсин після нагрівання при +100 град.С впродовж 30 хвилин знижує свою активність з 21 мкг/мл до 1 мкг/мл. Заморожування не впливає на активність стафілококового токсину. Він стійкий до дії шлункового соку, протеолітичних ферментів - трипсину, хемотрипсину, папафіну, хлору, формаліну.

У сирому м'ясі стафілококи розмножуються у 2,5-3 рази швидше ніж у вареному.

Визначено 5 типів стафілококових ентеротоксинів, що викликають у людей харчові токсикози, - А, В, С, Д, Е.

1.6. Стафілококи є дуже стійкими бактеріями до дії зовнішнього середовища. Температура +80 град.С у вологому середовищі вбиває їх впродовж 10-30 хвилин, а температуру +70 град.С вони витримують до 1 години, а також добре витримують низькі температури. У посліді стафілококи зберігають свою життєздатність більше року. Дія хлориду натрію на них залежить від його концентрації: при 7-10% розчині хлориду натрію вони добре розмножуються, 15-20% розчин хлориду натрію діє на них інгібуюче, а при довготривалій дії 20-25% розчину хлориду натрію спостерігали бактерицидний ефект.

Під дією 3-5% розчину фенолу стафілококи гинуть впродовж 15-30 хвилин.

1.7. Збудник хвороби проникає через місця порушення цілісності шкіри птиці при травмах кінцівок, сережок, гребінця тощо. Відмічено зараження птиці аерогенно або через шлунково-кишковий тракт.

Важливу роль у розповсюдженні інфекції відіграють контаміновані інкубаційні яйця. Курчата часто інфікуються у вивідних шафах інкубаторів.

1.8. Стафілококоз птиці перебігає у вигляді ензоотичних спалахів або спорадичних випадків. У курчат перших днів життя та бройлерів спостерігають гострий перебіг хвороби. У дорослої птиці відмічається хронічна інфекція.

Часто стафілококоз перебігає в асоціації з пастерельозом, колібактеріозом, псевдомонозом та рядом інших інфекційних хвороб.

1.9. При гострому перебігу хвороби спостерігають депресію, діарею, запалення суглобів ніг та крил з наступним розвитком періартритів, інфільтратів шкіри, а інколи - гангрени. При попаданні збудника у кров виникає септицемія та токсемія. Курчата гинуть впродовж 2-3 діб. Смертність досягає 10%.

При хронічному та підгострому перебігах відмічають погіршення апетиту, зниження продуктивності, схуднення, анкілоз суглобів, артрити, дерматити, запалення тканин сережок та міжщелепового простору. На неоперених ділянках голови, тулуба, особливо кінцівок виявляють гангренозно-геморагічні ураження, струпи, на місці яких пізніше утворюються ерозії. Водночас можуть бути абсцеси.

Стафілококовий омфаліт характеризується запаленням пупкового кільця, утворенням набряку з ціанотичним відтінком, вогнищами некрозу.

Респіраторна форма стафілококової інфекції спостерігається у курей-несучок та півнів у 6-10-місячному віці. При цьому спостерігається набряк лицевої частини голови, міжщелепового простору, сережок. Набряк тканин голови може призвести до закриття очної щілини, сильного здавлювання гортані.

1.10. Для гострого перебігу хвороби характерні патолого-анатомічні зміни у вигляді збільшення печінки, пневмонії або набряку легень, серозного перикардиту, збільшення селезінки та нирок, серозних артритів та тендовагінітів. У деякої птиці порожнина суглобів заповнена великою кількістю синовіальної рідини. Суглобна капсула набрякла, гіперемійована.

При хронічному перебігу захворювання в порожнині суглобів знаходиться серозний або серозно-фібринозний ексудат, у сухожильних піхвах - казеозні маси. Суглобний хрящ частково ерозований. Серце збільшене, судини ін'єктовані. Відмічається серозний або серозно-фібринозний перикардит. На ендокарді, в ділянці клапанів, виявляють дрібні вузлики або крихкуваті нашарування. При запаленні пуповини у курчат знаходять нерозсмоктаний жовток, часто рідкої консистенції, з неприємним запахом. У печінці виявляють осередкові некрози, в селезінці - інфаркти, тромбоз кровоносних судин.

При везикулярному та гангренозному дерматиті відмічають кров'янисті інфільтрати і некротичні ураження в підшкірній клітковині. Часто має місце інфільтрація або відкладання фібрину у тканинах голови, сережок та міжщелепового простору.