Шановна пані Ахтирська!

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 25.03.2004 N 1130 та повідомляє наступне.

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Цим Законом визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте перші результати його застосування виявили серйозні проблеми для підприємців, що оподатковуються за спеціальними режимами (єдиний та фіксований податки).

Статтею 19 Закону для всіх без виключення роботодавців страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошове забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, і сплачуються на загальних підставах (32% від фонду оплати праці та 1% - 2% із заробітної плати найманих працівників).

Для приватних підприємців - платників єдиного та фіксованого податків та членів їх сімей передбачається сплата страхових внесків у фіксованому розмірі. Фіксований розмір страхових внесків повинен прийматися окремим законом.

Одночасно з Законом продовжує діяти Указ Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) та Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет). Цими законодавчими актами передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пенсійні внески у складі єдиного (42%) та фіксованого (10%) податків.

Таким чином, на сьогодні виникла проблема подвійного оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності в частині сплати пенсійних внесків.