У зв'язку з численними зверненнями суб'єктів підприємницької діяльності Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає за необхідне повідомити, в порядку інформації, свою позицію з наступних питань.

1. Щодо застосування окремих положень Закону України від 12 липня 2001 року N 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

На думку Держпідприємництва, виходячи із наведеного вище визначення фінансових послуг, операції з фінансовими активами (в тому числі операції з перерахування коштів) можуть бути визнані фінансовими послугами лише у випадку, коли вони становлять предмет договору.

У випадку укладення договору доручення предметом договору є зобов'язання повіреного вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії (наприклад, укласти з третьою особою (забудовником) договір пайової участі у будівництві житлового будинку). У такому випадку зобов'язання повіреного щодо перерахування коштів забудовнику не становлять предмет договору і є допоміжною операцією в рамках зазначеного вище договору доручення, оскільки окремий вид господарської діяльності може складатися як з єдиного процесу, так і охоплювати ряд процесів (пункт 1 статті 259 Господарського кодексу України) .

Операції перерахування коштів у такому випадку не можуть вважатися фінансовою послугою, за умови, що винагорода повіреному виплачується виключно за укладення договору пайової участі у будівництві і представництво інтересів довірителя, а дії повіреного по перерахуванню коштів не підлягають окремій оплаті, тобто таке перерахування коштів не має на меті отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно, така діяльність юридичної особи - повіреного не підлягатиме обов'язковому ліцензуванню згідно з Законом.

2. Щодо застосування окремих положень Закону України від 19 червня 2003 року N 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (надалі - Закон), зокрема передбачається, що залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла здійснюється на основі укладення договору управління майном із банком чи іншою фінансовою установою (управителем).