У зв'язку із зверненнями <...> про надання роз'яснень стосовно застосування положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" тощо, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва надає наступні роз'яснення щодо окремих порушених питань.

1. Стосовно застосування Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року N 740, повідомляємо наступне.

Відповідно до статей 50, 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) юридична особа та фізична особа - підприємець підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Частиною 18 статті 58 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, державна реєстрація суб'єктів підприємництва з 1 січня 2004 року та до введення в дію Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - ЗУ N 755) здійснюється в порядку, передбаченому зазначеним вище Положенням, з урахуванням вимог ЦКУ та ГКУ.

2. Стосовно нотаріального посвідчення установчих документів, в тому числі і статуту юридичної особи, засновниками якої виступають фізичні особи, повідомляємо, що статтею 87 ЦКУ визначено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Статтею 89 ЦКУ встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

На підставі указаного вище, повідомляємо, що державна реєстрація суб'єктів підприємництва здійснюється в порядку, передбаченому зазначеним вище Положенням, пунктом п'ятим якого визначено, що у разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.

Крім того, статтею 209 ЦКУ визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

3. Щодо створення та реєстрації "споживчих кооперативів" повідомляємо, що статтею 85 ЦКУ введено визначення непідприємницьких товариств, відповідно до якої непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Цією ж статтею встановлено, що особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Статтею 86 ЦКУ до непідприємницьких товариств віднесені, зокрема, споживчі кооперативи.

Порядок створення, реєстрації та діяльності кооперативів визначено Законом України "Про кооперацію".

4. Стосовно зазначення в установчих документах юридичних осіб визначень "юридичні особи приватного права" та "юридичні особи публічного права" повідомляємо, що вимог до необхідності зазначення в установчих документах юридичних осіб галузі права, до якої належать нормативно-правові акти, на підставі яких вони створюються та здійснюють свою діяльність, чинним законодавством не передбачено.

5. Щодо визначення "установчі документи", зокрема, господарських товариств повідомляємо, що порядок створення та діяльності господарських товариств регулюється ЦКУ, ГКУ та Законом України "Про господарські товариства".

Статтею 87 ЦКУ визначено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 82 ГКУ визначені установчі документи господарських товариств, відповідно до якої установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Зважаючи на наведене вище, повідомляємо, що оскільки визначення установчих документів господарських товариств надані в зазначених вище кодексах, на практиці при створенні та державній реєстрації господарських товариств необхідно керуватись ними, а не статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", оскільки її положення протирічать визначенням, наданими вказаними вище кодексами.

Крім того, статтею 142 ЦКУ визначено, якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (а не установчий договір) не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.

6. Стосовно порядку державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, яке засноване однією особою повідомляємо наступне.

Статтею 79 ГКУ встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Статтею 114 ЦКУ визначено, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

Відповідно до статті 140 ЦКУ товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

Вимоги до відомостей, що повинні міститися у статуті товариства з обмеженою відповідальністю визначені статтею 143 ЦКУ, відповідно до якої установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.