Згідно з підпунктом 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 Закону України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон) платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Підпунктом 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону встановлено, що під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Крім того, пунктом 7.10 статті 7 Закону виконавцю надається право самостійно визначати доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

При цьому норми пункту 7.10 статті 7 Закону не містять жодних обмежень стосовно операцій за довгостроковими контрактами, в яких замовником виступає нерезидент.

Враховуючи вищевикладене, Держпідприємництво України вважає, що підприємство, за умови дотримання всіх положень пункту 7.10 Закону, має право обрати особливий порядок оподаткування щодо виконання довгострокового договору (контракту).