Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (по тексту - Держкомпідприємництва) розглянув <...> лист від 10.04.2008 року вих. N 02-45, у якому <...> просять дати відповідь на таке питання: "Чи повинен ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду, отримувати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності задля визначення вартості - оцінки предметів, які передаються в заставу, за умови, що ломбард не проводить визначення вартості - оцінку іншого майна, окрім того, що приймається ним у заставу, та не займається оцінкою будь-якого майна на замовлення третіх осіб та, відповідно, не складає будь-яких офіційних документів про результати такої оцінки та будь-яких актів оцінки майна з відповідними висновками про вартість такого майна, оскільки це передбачено ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Надаючи відповідь на поставлене запитання, Держкомпідприємництва виходить з такого. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 року N 3981, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2005 року за N 565/10845, затверджено Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами (по тексту також - Положення), яке, відповідно до його п. 1.1, визначає перелік видів діяльності ломбарду, вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг, вимоги до облікової та реєструючої системи ломбарду. Відповідно до п. 1.2. Положення супутні послуги ломбарду - послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. Таким чином, Положення визначило, що супутні послуги можуть бути лише двох видів. Відповідно до п. 3.2 Положення до супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належить оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору. З формулювання норми можна дійти висновку, що остання названа послуга може бути надана лише щодо заставленого майна, тобто майна, на яке в ломбарду виникли права заставодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Звертаємо увагу на те, що права заставодавця носять акцесорний характер і можуть виникнути тільки після того, як виникло зобов'язання, виконання якого забезпечує застава. Таким чином, така послуга, як "оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору" не може бути послугою, яка є передумовою надання фінансового кредиту, оскільки забезпечуване заставою грошове зобов'язання із повернення кредиту може виникнути тільки після того, як кредит був наданий. Це також означає, що визначення вартості майна за згодою між фізичною особою і ломбардом у момент укладення договору застави, тобто до того, як майно може вважатися заставленим, не підпадає під поняття послуги із оцінки заставленого майна.