Керуючись нормами податкового законодавства (зокрема, Законом України "Про систему оподаткування" та Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори") місцевими органами влади було запроваджено видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг.

З набранням чинності 05.10.2006 частини першої статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України про дозвільну систему) правових підстав на оформлення та видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (та подібних до нього) немає, оскільки необхідність одержання такого документа не передбачено жодним Законом України.

Крім того, Верховною Радою України 02.12.2010 прийнято Податковий кодекс України, підпунктом 1 пункту 2 розділу "Прикінцеві положення" яким передбачено, що з 01.01.2011 втратили чинність, зокрема, Закон України "Про систему оподаткування" та Декрет Кабінету Міністрів України 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори".

Тим самим, збір за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг (далі - дозвіл) скасовано.

Проте, на сьогодні, органами місцевого самоврядування запроваджується практика встановлення необхідності подання суб'єктами господарської діяльності декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, замість дозволу.

Така практика, у порівнянні з неправомірним дозволом, є більш прийнятною, але потребує наявності відповідної нормативно-правової основи.

Отже, на сьогодні, існує необхідність щодо повідомлення органів місцевого самоврядування про відкриття об'єкту торгівлі та сфери послуг, і таке повідомлення не може бути "зареєстроване" або "не зареєстроване", а повинно прийматись безумовно і використовуватись в роботі для потреб місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України про дозвільну систему передбачено, що декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі - декларація) - це документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє державного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.

Частиною першою статті 4 Закону України про дозвільну систему передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні видачі дубліката, анулюванні документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.