Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянув проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інвесторів)" /далі - проект Закону/, який надісланий на погодження разом з доданими до нього документами листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.04.2010 N 22/01/4950.

За результатами здійсненого аналізу встановлено, що при підготовці та поданні на погодження проекту Закону розробником не дотримано вимог статей 4 та 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" /далі - Закон/.

Так, прийняття проекту Закону здійснюється не у відповідності з принципом передбачуваності державної регуляторної політики, тобто послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Зокрема, представлений проект Закону не включений до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у 2010 році Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний орган затверджує план діяльності з підготовки ним проектів регуляторних актів на наступний рік не пізніше 15 грудня поточного року.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений вищезазначеним Законом України.

Якщо регуляторний орган готує проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Крім того, зауважуємо, що стаття 5 Закону вимагає при здійсненні державної регуляторної політики недопущення прийняття регуляторних актів, які не узгоджуються з діючими регуляторними актами, а також викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта.

Також Закон вимагає при здійсненні державної регуляторної політики недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти.

Враховуючи вищезазначене, Держкомпідприємництво вважає за доцільне висловити наступні зауваження до змістовного наповнення представленої редакції проекту Закону.

1) До пункту 2 частини першої розділу I проекту Закону.

Даним пунктом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України /далі - КЗпП/, зокрема щодо припинення повноважень посадових осіб господарського товариства без мотивування причин такого звільнення, а також можливість звільнення таких посадових осіб у період тимчасової непрацездатності і в період відпустки.

Зазначимо, що положеннями статей 40, 41 КЗпП визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з аналізу вказаних статей КЗпП, власник, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Власник вправі зі своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору.

За наявності підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він може розірвати трудовий договір, укладений як на невизначений строк, так і на погоджений сторонами строк. Ніяких додаткових загальних підстав для дострокового розірвання строкового трудового договору законодавством не встановлено: якщо є підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, то власник вправі розірвати і строковий договір і договір, укладений на невизначений строк.

Саме по собі закріплення в законодавстві повноважень відповідного органу, що виконує функції власника, звільняти працівників не дає права звільняти за відсутності законних підстав.

Так, пункти "в" і "г" частини п'ятої статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів товариства відносять: обрання і відкликання членів наглядової ради, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Якщо це стосується осіб, які виконують відповідні обов'язки без заняття штатної посади (на громадських засадах), то збори дійсно вправі в будь-який час здійснити своє повноваження щодо відкликання таких осіб за умови, що будуть додержані правила скликання зборів і прийняття зборами рішення.

Але якщо мова йде про осіб, які мають статус працівників на посадах членів ради, виконавчого органу або ревізійної комісії, то вони можуть бути достроково відкликані, тобто звільнені з роботи, тільки за наявності підстав для припинення трудового договору.

Також слід зазначити, що частина третя статті 40 КЗпП містить обмеження на звільнення працівників з ініціативи власника, забороняє звільняти працівників у період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП) і в період відпустки (будь-якої з відпусток, як вони класифікуються в статті 4 Закону України "Про відпустки") .