Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у відповідності до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянув проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" (далі - проект Закону), а також документи, що надані до нього листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.03.2010 N 1656/24/17-10.

За результатами здійснення аналізу проекту Закону та відповідного аналізу регуляторного впливу на дотримання вимог статей 4, 5, 7 та 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

Проектом Закону передбачається запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності, а саме: транспортування аміаку магістральними трубопроводами, а також пропонується, що транспортування аміаку трубопроводами буде віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до Закону України "Про природні монополії".

Однак, при розробці проекту Закону та відповідного аналізу регуляторного впливу не дотримано вимог статей 4, 7 та 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Зазначене зокрема стосується наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Одночасно визначено, що промислові трубопроводи (приєднані мережі) - це всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Таким чином, вважаємо за доцільне рекомендувати розробнику визначитись якими саме трубопроводами транспортування аміаку буде віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій.

Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікація та стандартизація, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Згідно з аналізом регуляторного впливу, у разі прийняття запропонованого регуляторного акта, будуть реалізовані повноваження НКРЕ щодо ліцензування транспортування аміаку трубопроводами, а також контроль за ліцензованою діяльністю ліцензіатів, у тому числі, контроль за цільовим використанням коштів, затверджених у тарифах на транспортування аміаку магістральними трубопроводами.

Водночас, відповідно до пункту 8 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" НКРЕ, серед іншого, встановлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами аміаку, що поставляються споживачам України.

З метою дотримання принципу послідовності державної регуляторної політики для вирішення питання запровадження нового ліцензування, розробнику необхідно обґрунтувати (у відповідному розділі аналізу регуляторного впливу), чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання.

Слід зауважити, що запровадження ліцензування певного виду господарської діяльності є доцільним за умови, якщо інших засобів державного регулювання недостатньо для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.