На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:

Держстандарт України своїм наказом від 11.09.97 N 549 "Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов'язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні" вніс розділ 33. Послуги з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Поряд з цим наказом від 28.08.97 N 520 "Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових" (далі - Наказ) були затверджені Правила обов'язкової сертифікації цих послуг.

Аналіз вказаних нормативних документів показує, що подібне регулювання створює значні додаткові перешкоди для розвитку автосервісного підприємництва, запровадження обов'язкової сертифікації автосервісних послуг не гарантує підвищення безпеки на дорогах. Затверджений Порядок містить низку положень, що виписані некоректно з юридичної точки зору. Запровадження даного регулювання призводить до зменшення надходжень до державного бюджету.

1. Обов'язковій сертифікації підлягають 12 видів послуг станцій технічного обслуговування (СТО). За даними досліджень, реальні витрати на сертифікацію одного виду послуг становлять понад 200 грн. Таким чином, сертифікація СТО, що надає повний комплект технічного сервісу, становить не менше 2.4 тис. гривень. В окремих випадках, обов'язкова сертифікація спричиняє витрати суб'єктів підприємницької діяльності до 10 000 грн. При цьому немає значення розмір СТО, форма власності. Важливими є перелік послуг, що заявлені для сертифікації, кількість робочих місць на підприємстві, кількість марок та категорії автомобілів, які будуть обслуговуватися.

До ціни цієї сертифікації не включається плата за перевірку обладнання та метрологічні свідоцтва. Ці витрати є необхідними, щоб пройти процедуру обов'язкової сертифікації послуг з ремонту (п.3.5 Наказу).

Наказ вказує також на те, що за повторну сертифікацію (а це, переважно, щороку) робиться відповідна доплата і, окрім того, заявник оплачує всі витрати, пов'язані з подальшим технічним наглядом за сертифікованими послугами (п.3.7). Такі перевірки призводять на практиці до додаткових та непередбачуваних витрат, сприяють перенесенню непросертифікованих видів робіт в тіньову сферу.

2. Запровадження в дію Наказу призводить до дискримінації малих та середніх підприємств по відношенню до великих суб'єктів підприємницької діяльності в сфері автосервісу. Це пов'язано з тим, що підхід до сертифікації як великих підприємств, так і приватної автомайстерні, є практично однаковим. В обох випадках підприємства повинні мати значні вільні кошти для проведення обов'язкової сертифікації. При цьому великі компанії зацікавлені в запровадженні обов'язкової сертифікації. Наявність більшої кількості вільних коштів дозволяє їм проходити сертифікацію майже без перешкод. А для малих підприємств така сертифікація в кращому випадку значно звужує коло послуг, що надаються (а отже, і прибутки). Результатом такого підходу є те, що малий бізнес програє в конкуренції з великими автосервісними організаціями.

Така ситуація не сприяє розвитку малого підприємництва та суперечить політиці Уряду України, спрямованої на підтримку малого бізнесу.

3. Згідно зі ст.13 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" основною метою сертифікації є забезпечення безпеки громадян і навколишнього середовища та сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції. Проте запровадження обов'язкової сертифікації автосервісних послуг не сприяє досягненню цієї мети.

По-перше, обов'язкова сертифікація значно впливає на собівартість та ціну послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів. В умовах низької купівельної спроможності громадян України більш дієвим способом захисту прав споживачів могло б бути надане їм право вибору між дешевими непросертифікованими та дорогими сертифікованими СТО.

По-друге, статистичні дані свідчать про те, що автосервісні послуги не створюють небезпеки для громадян. За даними Управління ДАІ по м.Києву, загальна кількість дорожньо-транспортних пригод в м.Києві за 12 місяців 1997 року становила 2713.