На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз рішень голів місцевих державних адміністрацій нормативно-правового характеру з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:

Голова Луганської обласної державної адміністрації видав розпорядження від 22.02.99 N 104 "Про залучення додаткових коштів на соціальний захист інвалідів" (далі - Розпорядження).

Пункт 1 Розпорядження встановлює: "Рекомендувати міськвиконкомам, райдержадміністраціям на договірних засадах залучати кошти суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які займаються реалізацією алкогольних та тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва, на соціальний захист інвалідів.

З цією метою передбачити в договорах:

- укладених з суб'єктами підприємницької діяльності роздрібної торгівлі та громадського харчування, відрахування в розмірі 10 копійок з кожної реалізованої ємкості 0,5 літра спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів, коньяку та коньячних виробів, шампанського та вина. Якщо реалізація здійснюється в іншій ємкості, розмір відрахувань здійснюється пропорційно ємкості";

- укладених з суб'єктами підприємницької діяльності оптової торгівлі, відрахування в розмірі 0,20 % від обсягу реалізації тютюнових виробів".

Також пунктом 1 Розпорядження передбачається здійснення "перерахування вказаних відрахувань до 10 числа наступного за звітним місяця на позабюджетний рахунок "сум за дорученнями". Далі вказується номер рахунку, МФО, код та назва банку, на рахунок в якому повинні перераховуватися кошти.

Аналіз Розпорядження свідчить про порушення Луганською обласною державною адміністрацією норм чинного законодавства України.

1. При виданні Розпорядження Луганська обласна державна адміністрація перевищила повноваження, надані їй Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України від 21.08.95 N 760/95, та порушила норми Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування".

Відповідно до підпункту ж) підрозділу 2) пункту 18 вказаного Положення державні адміністрації встановлюють у межах, визначених законодавством, місцеві податки і збори.

Види місцевих податків та зборів встановлені у статті 15 Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" та у статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори". Цими нормативними актами не передбачено справляння збору від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають.

Таким, чином, встановивши нові відрахування суб'єктів підприємницької діяльності від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, Луганська обласна державна адміністрація порушила законодавство з оподаткування. Слово "рекомендувати", вжите у пункті 1 Розпорядження, лише маскує новий обов'язковий платіж. Інакше як ще можна пояснити фіксовану суму відрахувань від продажу кожної пляшки алкогольних товарів та одиниці тютюнових виробів, а також детальна регламентація перерахування вказаних відрахувань із зазначенням номеру рахунку та дати, до якої необхідно здійснити вказане перерахування. Фактично ж, йдеться про вхід райдержадміністрацій та міськвиконкомів до договорів окремою стороною, або про нав'язування сторонам договору додаткових зобов'язань на користь третьої особи.

2. Крім того, маємо явне порушення норм Конституції України, направлених на захист підприємницької діяльності, недоторканність права власності і свободу конкуренції (зокрема статей 19, 41, 42 Конституції України).

Зокрема, в статті 19 Конституції України сказано, що "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (оскільки вказані відрахування законодавством не передбачені, а в Розпорядженні ми маємо прихований примус до укладання угод, то існує явне порушення цієї норми Конституції).

Крім того, в цій же статті говориться про те, що органи місцевої влади та самоврядування зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В даному ж випадку, бачимо явне перевищення повноважень, наданих держадміністраціям законодавством України (на що вже наголошувалося вище). Розпорядження також порушує цивільне (щодо свободи укладення угод), а також антимонопольне законодавство. А саме: стаття 48 Цивільного кодексу УРСР передбачає недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону. Примус до укладання угоди, перевищення повноважень щодо можливості укладання подібних угод може слугувати підприємцям, яких примусили до укладання такої угоди, підставою для звернення до суду з позовом про признання подібної угоди недійсною. Порушено також статті 4 та 6 Закону України від 18.02.92 N 2132-XII "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Так, частина 2 статті 6 вказаного Закону, прямо зазначає, що дискримінацією суб'єктів господарювання визнається укладання угод між органами місцевої влади та самоврядування та суб'єктами підприємницької діяльності. Дискримінацією підприємців також є примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів. Більше того, стаття 155-8 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність посадових осіб за укладення будь-якої угоди, виконання якої може обмежити законні права чи інтереси того, хто займається підприємницькою діяльністю. Що стосується розглядуваного випадку, то порушення прав та інтересів підприємців у випадку укладання подібних угод є очевидним.