На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:

Головним державним санітарним лікарем Харківської області видано постанову від 21.04.98 N 21 "Про заборону торгівлі хлібобулочними виробами з автомашин та інших об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі" (далі - Постанова). Відповідно до п. 1 Постанови на території Харківської області з 25 квітня 1998 року заборонено торгівлю хлібобулочними виробами з автомашин та інших об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі усім підприємствам виробникам незалежно від форм власності та приватним підприємцям.

Постанова суперечить чинному законодавству України і не сприяє розвитку підприємницькій діяльності.

1. Торгівля хлібобулочними виробами з автомашин та інших об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі регулюється Правилами продажу продовольчих товарів, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 28.12.94 N 237. Пункт 4 Правил продажу продовольчих товарів передбачає, що роздрібний продаж товарів здійснюється через торговельні підприємства: спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих товарів, товари повсякденного попиту, відділи (секції) підприємств непродовольчих товарів, стаціонарну дрібнороздрібну мережу (палатки, кіоски), торговельні автомати, пересувну торговельну мережу (автолавки, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), а також шляхом доставки продовольчих товарів на замовлення.

Правила регламентують вказану торгівлю з урахуванням всіх необхідних стандартів і норм (у тому числі й санітарно-епідемічних).

Крім того, стаття 14 Закону України від 24.02.94 N 4004 "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" встановлює вимоги до транспортування, зберігання та реалізації продуктів харчування. Тобто законодавством вже передбачено санітарно-епідемічні вимоги та санкції у разі їх порушення для здійснення торгівлі з об'єктів пересувної мережі.

Стаття 41 Закону України від 24.02.94 N 4004 "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" у переліку повноважень головних державних санітарних лікарів не містить норми щодо можливості встановлювати заборону торгівлі продуктами харчування. А пункт "в" статті 42 цього ж Закону серед заходів щодо припинення порушення санітарного законодавства передбачає заборону реалізації продуктів харчування лише в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей. До цього часу хлібобулочні вироби шкідливими для здоров'я людей ніхто не визнавав.

Отже, Головний державний санітарний лікар Харківської області своєю Постановою повністю (!) заборонив торгівлю хлібобулочними виробами з об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі.

Проте, відповідно до пункту 14 Указу Президента України від 23.07.98 N 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

2. Заборона торгівлі хлібобулочними виробами з автомашин та інших об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі завдає значних збитків суб'єктам підприємницької діяльності. Підприємці для здійснення торгівлі з об'єктів пересувної дрібнороздрібної мережі своєчасно отримали гігієнічні висновки на продукцію, здійснювали інші заходи відповідно до санітарно-епідемічного законодавства. Тепер вони змушені згорнути свою діяльність.

Завдяки торгівлі з об'єктів пересувної мережі населення, яке віддалене від торгових точок (сільська місцевість, промислові зони тощо), мало зручну можливість придбати хлібобулочні вироби. Тепер же з 25 квітня 1998 року у Харківській області віддалені райони позбавлені такої можливості.

Таким чином, Постанова завдає збитків суб'єктам підприємницької діяльності, сприяє створенню напруженої соціальної обстановки в області. Постанова не тільки не досягає мети свого регулювання, а, навпаки, сприяє збільшенню тіньового сектору в економіці, оскільки проблему забезпечення віддалених районів хлібобулочними виробами відтепер будуть вирішувати неофіційним шляхом.