Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва <...> щодо можливості звернення за захистом до Експертно-апеляційної ради при Держпідприємництві та можливості зупинення дії рішення органу ліцензування стосовно зупинення дії ліцензії та в межах своєї компетенції повідомляє.

Положенням про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженим Указом Президента України від 25 травня 2000 року N 721/2000 встановлюється:

Держпідприємництво є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держпідприємництво України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (пункт 1 Положення).

У межах своїх повноважень Держпідприємництво організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією (частина перша пункту 2 Положення).

Основними завданнями Держпідприємництва (відповідно до пункту З цього Положення) є, зокрема, участь у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування підприємницької діяльності та координація діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з розробленням та реалізацією заходів щодо проведення єдиної державної регуляторної політики у сфері ліцензування підприємницької діяльності.

З метою виконання зазначених основних завдань Держпідприємництво:

- контролює в межах своїх повноважень виконання органами виконавчої влади заходів щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері підприємництва та приймає рішення щодо усунення виявлених порушень (п.п. 4 пункту 4 Положення);

- здійснює методичне керівництво діяльністю органів виконавчої влади, пов'язаною з проведенням єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва (п.п. 5 пункту 4 Положення);

- вживає в межах своїх повноважень заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності (п.п. 14 пункту 4 Положення);

- координує діяльність органів виконавчої влади, які відповідно до законодавства видають ліцензії, проводить методичне забезпечення діяльності цих органів із питань, що належать до його компетенції (п.п. 25 пункту 4 Положення);

- організовує в межах своїх повноважень контроль за додержанням установленого порядку ліцензування підприємницької діяльності (п.п. 29 пункту 4 Положення);

- забезпечує в межах своїх повноважень надання інформаційних, правових послуг та консультацій з питань розвитку підприємництва, ліцензування підприємницької діяльності (п.п. 25 пункту 4 Положення).

Визначення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядку їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальності суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування надається у Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон про ліцензування).

Відповідно до статті 3 Закону про ліцензування основними принципами державної політики у сфері ліцензування, зокрема, є забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання та встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України. Безпосередньо термін "ліцензування" визначено статтею 1 цього Закону, а саме: видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлюються рівні права та єдиний порядок ліцензування, до якого, слід окремо зазначити, не входить вирішення питань щодо зупинення дії ліцензії.

Саме з метою встановлення єдиного порядку ліцензування пунктом 2 статті 24 (прикінцеві положення) Закону про ліцензування було встановлено, що "до приведення законодавства у відповідність до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".

Стосовно прав та обов'язків органу ліцензування, тобто органу виконавчої влади, визначеного Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженого виконавчого органу рад для ліцензування певних видів господарської діяльності слід зазначити таке.

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації. Безпосередньо реалізацію цієї державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності (стаття 4 Закону про ліцензування).

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (Держпідприємництво), зокрема, здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування, здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування, визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення та, крім цього, видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування (стаття 5 Закону про ліцензування).

У свою чергу орган ліцензування, зокрема, забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування, видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними, здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності (стаття 6 Закону про ліцензування).

Таким чином, відповідно до Закону про ліцензування органу ліцензування не надані повноваження щодо зупинення дії ліцензії.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок (частина 7 статті 20 Закону про ліцензування).

Орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії (частина 12 статті 20 Закону про ліцензування).

Таким чином (виходячи з положень статті 20 Закону про ліцензування), яка встановлює порядок нагляду та контролю у сфері ліцензування), орган ліцензування в разі встановлення порушень ліцензійних умов має право тільки:

- або видати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (у разі коли встановлені порушення є незначними та не можуть суттєво вплинути на подальшу діяльність суб'єкта господарювання, а також можуть бути усунені);