Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист і повідомляє.

Частина четверта статті 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" визначає, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Стаття 3 вищезазначеного Закону України визначає оренду землі, як засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 12 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. У статті 14 Закону України N 161-XIV визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), термін договору оренди, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду), цільове призначення, умови використання і збереження якості землі, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін. У пункті "відповідальність сторін" може бути визначено, які санкції будуть накладено на сторону, яка порушила умови договору оренди.