Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув лист та повідомляє.

Згідно із частиною 1 статті 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки та збори", збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Відповідно до частини 2 статті 17 цього Декрету, збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Згідно із пунктом 5 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 108 (далі - Порядок), торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.

Відповідно до пункту 7 Порядку , господарюючі суб'єкти для заняття торговельною діяльністю можуть мати:

1) у сфері оптової торгівлі: оптові бази - основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки (продаж) товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

2) товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів.

Отже, у чинному законодавстві України не закріплено визначення об'єкта торгівлі. На думку Держпідприємництва України, товарний склад не відноситься до об'єктів торгівлі, якщо з нього безпосередньо не здійснюється реалізація товарів, а ці складські приміщення використовуються виключно для зберігання товарів.