Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист щодо вимог міської ради укласти договір і повідомляє.

Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Ніхто не може бути примушений до укладання угоди, адже статтею 57 цього Кодексу передбачено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Відповідно до статті 26 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом. У статті 69 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори.

Отже, Законом, Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" не надано повноважень органам місцевого самоврядування встановлювати обов'язковий до виконання суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність з організації і функціонування ринку, план ринкового збору. А відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" передбачено лише, що на адміністрацію ринку покладається відповідальність за нарахування ринкового збору та своєчасність сплати його до місцевого бюджету.