Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист та повідомляє.

1. Право на проведення позапланової виїзної перевірки контролюючим органам надається при наявності однієї з підстав, передбачених статтею 3 Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (далі Указ N 817/98).

Таким чином, контролюючі органи не повинні надсилати суб'єкту підприємницької діяльності попередження про проведення позапланової виїзної перевірки.

Вважаємо, що співробітники державної податкової служби, без присутності (наприклад: відрядження, хвороба) директора підприємства мають право розпочати в межах чинного законодавства проведення перевірки.

2. Указом N 817/98 регулюється встановлення періоду за який проводиться перевірка. Так, в статті 2 зазначеного Указу вказується, що планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік.

При виявленні обставин для проведення позапланової перевірки, які зазначені в статті 3 Указу N 817/98, на думку Держпідприємництва України, в рішенні (направленні, приписі) керівника контролюючого органу про проведення перевірки повинен зазначатися в кожному випадку окремий період, за який підлягає перевірці суб'єкт підприємницької діяльності.

Оскільки період, за який підлягає перевірці суб'єкт підприємницької діяльності, зазначений в рішенні (направленні, приписі) керівника контролюючого органу про проведення перевірки, то він не може бути змінений під час її проведення.

3. Період, за який проводиться перевірка контролюючим органом повинен чітко зазначатися в рішенні (направленні, приписі) керівника контролюючого органу, а не "від дати останньої перевірки до дня закінчення проведення перевірки". Наприклад, перевірці підлягає фінансово-господарська документація за період з 15.01.2002 р. по 27.06.2002 р. і т. д.

4. Органи державної податкової служби, згідно пункту 1 статті 11 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-XII), в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно пункту "а" статті 5 Указу N 817/98, органи Державної податкової служби проводять планові та позапланові виїзні перевірки стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів. Тобто перевірки із зазначених питань є їх виключною компетенцією.