Держкомпідприємництва розглянув лист щодо роз'яснення норм чинного законодавства та повідомляє.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Зокрема, передавати його безплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Громадянин, який має у своїй власності офіс, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (ст. 15 Закону).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Згідно з чинним законодавством України громадяни мають право укладати договори оренди частини будинку, квартири, кімнати тощо. Об'єктом оренди може бути як цілий офіс, так і його частина. Площа офісу, яка може бути здана в оренду, не обмежується.

Розмір орендної плати за користування офісним приміщенням, що є власністю громадянина, встановлюється сторонами у договорі оренди (ст. 762 ЦКУ).

Зміна умови договору щодо ставок орендної плати може мати місце лише за погодженням сторін.

Органи місцевого самоврядування встановлюють розрахунок та порядок використання орендної плати лише для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Отже, прийняте рішення міськради про встановлення нижньої межі орендної плати поширюється на комунальне майно, яке перебуває на балансі зазначеного органу, а не на офісні приміщення чи інші будівлі та споруди, які є власністю громадян.

Починаючи з 01.01.2004 р. та до 31.12.2006 р. ставка податку згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" становить 13 %.

Тому, отримавши дохід від надання в оренду офісного приміщення, фізична особа, яка не має статусу СПД, має сплатити податок у розмірі 13 % з такого доходу.