Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 06.05.2004 та повідомляє наступне.Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (стаття 203 ЦКУ).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦКУ).

Статтею 213 ЦКУ встановлено механізм та порядок тлумачення змісту правочину.

Параграфом 2 ЦКУ встановлено, що правовими наслідками недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону є встановлення недійсності такого правочину (його окремих частин).

Щодо визначення поняття звичаю ділового обороту, зауважимо, що відповідно до статті 7 ЦКУ цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Отже, виходячи зі змісту поняття звичаю, звичай ділового обороту є правилом поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Згідно зі статтею 549 ЦКУ пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стосовно визначення поняття "банківський день", зазначимо, що Законом України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.

Таким чином, використання терміна "банківський день" у договорі є допустимим і під час визначення ним порядку нарахування пені.