Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 10.03.2004 N 89 і повідомляє.

Відповідно до визначення споживчої кооперації, яке дається статтею 1 Закону України від 10.04.92 N 2265-XII "Про споживчу кооперацію" (далі - Закон), це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Як зазначає стаття 11 Закону споживчі кооперації мають повну господарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок доходів від своєї господарської діяльності та забезпечують схоронність власності споживчої кооперації.

Організації та підприємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних засадах у підприємств (виробників), в оптовій торгівлі, на біржах, аукціонах, шляхом заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у громадян, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів, виробництва товарів на власних підприємствах та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

За договором комісії, згідно статті 1011 Цивільного кодексу України, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином, на думку Держпідприємництва України, споживча кооперація може заключати договори комісії з виробниками продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції.