Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою вдосконалення системи показників, що характеризують демографічні процеси, їх аналізу і використання, забезпечення доступності, гласності, відкритості їхніх джерел і методології складання,

1. Затвердити Методологічні положення щодо статистичного аналізу чисельності та складу населення (додаються), схвалені методичною комісією Держкомстату.

2. Департаменту статистики населення та адміністративно-територіального устрою (Стельмах Л.М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування у практичній роботі затверджених Методологічних положень на державному та регіональному рівнях.

2.2. Направити у десятиденний термін Методологічні положення, затверджені пунктом 1 цього наказу, для використання в роботі до головних управлінь статистики в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Управління статистики у місті Севастополі.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Власенко Н.С.

Постійне зростання вимог до підвищення якості статистичної інформації потребує від статистичних органів подальшого удосконалення всієї статистичної роботи, в тому числі і аналізу чисельності населення та його статево-вікового складу, що має велике значення для дослідження демографічної ситуації в Україні. Метою складання даної методики саме і є викладення основних положень щодо розрахунку показників чисельності населення та аналізу його статево-вікового складу.

При складанні методики велика увага приділяється показникам демографічного навантаження та старіння населення. Окремим розділом пропонуються графічні методи аналізу чисельності та складу населення з детальним описом побудови графіків засобами програми Excel.

Один з додатків методики містить практичні рекомендації щодо побудови статево-вікової піраміди з використанням програми Excel, починаючи з підготовки даних до побудови піраміди, і далі крок за кроком до одержання кінцевого результату.

Викладений в методиці матеріал дасть можливість провадити детальний аналіз чисельності населення та його статево-вікового складу навіть недосить досвідченим економістам та новачкам.

Методика призначена для практичного використання в Держкомстаті України.

Показники чисельності населення та його статево-вікового складу є одними з основних в статистиці населення, тому аналіз цих показників становить основу дослідження демографічної ситуації в країні.

В даній методиці один з розділів присвячений показникам чисельності населення та його складових (розділ 2). Тут даються поняття абсолютної чисельності населення та абсолютного приросту (скорочення) чисельності населення, визначено категорії населення за місцем проживання (постійне населення, наявне та юридичне), окремо виділено поняття тимчасово проживаючих та тимчасово відсутніх. На основі зазначених категорій населення визначено баланси категорій населення, які використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення за матеріалами перепису населення. Для аналізу розподілу поселень за абсолютною чисельністю населення наведено використання методу групувань, дається поняття розподілу населення за типами поселення, поняття густоти (щільності населення).

Особлива увага при аналізі чисельності населення приділяється складовим приросту (скорочення) чисельності населення, це загальний приріст (скорочення) чисельності міського та сільського населення, природний приріст (скорочення), міграційний приріст (скорочення) та приріст (скорочення) чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень. На основі наведених складових визначається чисельність наявного та постійного населення на початок поточного періоду.

Важливу роль в аналізі чисельності населення відіграють показники середнього населення та відносні показники (темп зростання та темп приросту), які використовуються для характеристики динаміки чисельності населення.

В наступному розділі (розділ 3) наводяться основні поняття аналізу статево-вікового складу населення. Це, перш за все, показники статевого складу населення (абсолютна чисельність чоловіків і жінок, розподіл чоловіків і жінок за віковими групами в абсолютному і відносному вираженні, співвідношення чоловіків і жінок у загальній чисельності населення за віковими групами). Окрема увага приділяється методам аналізу віку балансування чисельності чоловіків та жінок (аналітичний та графічний).

Аналіз вікового складу населення провадиться методом групувань дуже важливими є показники середнього, модального та медіанного віку.

Окремими розділами наводяться показники демографічного навантаження та старіння населення, які є розраховуються наприкінці аналізу чисельності населення на основі одержаних вже раніше показників чисельності населення.

Графічні методи аналізу чисельності та складу населення відіграють надзвичайно важливу роль в дослідженні демографічних процесів, через що велика увага приділяється детальному розгляду статево-вікової піраміди та методам побудови різноманітних гістограм.

Один з додатків методики містить практичні рекомендації щодо побудови статево-вікової піраміди з використанням програми Excel, починаючи з підготовки даних до побудови піраміди, і далі крок за кроком до одержання кінцевого результату.

Абсолютна чисельність населення характеризує загальну величину населення, кількість людей, які проживають на даній території в конкретний момент часу, і є найпершим показником, з якого починається аналіз населення та змін у ньому. Абсолютна чисельність населення є показником моментним, бо відноситься до точного часового моменту.

Абсолютний приріст (скорочення) чисельності населення - це різниця між величинами чисельності населення в ті чи інші моменти часу.

В демографічній статистиці розрізняють три категорії населення: наявне, постійне та юридичне. В Україні переписи населення враховують перші дві категорії, які служать різним цілям. Чисельності наявного та постійного населення відрізняються одна від одної, часом на доволі значну величину.

Наявне населення (НН) - це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання.

Наявне населення даної території - це люди, які знаходяться на ній в момент перепису, незалежно від того, скільки часу вони тут знаходяться, збираються чи ні залишатись тут далі, враховані чи ні в списках.

Постійне населення (ПН) - це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їхньої наявності на момент перепису.

Постійне населення складається з людей, що постійно живуть в даному місці, незалежно від того, чи знаходяться вони тут в той чи інший момент і чи містяться в тих чи інших списках проживаючих даної місцевості.

Крім категорій постійного та наявного населення, враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) - особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент перепису перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більше, ніж 12 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) - особи, які постійно проживають у даному населеному пункті, але на момент перепису перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 12 місяців.

На основі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, що використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення за матеріалами перепису населення:

НН = ПН - ТВ + ТП або ПН = НН - ТП + ТВ.

Окремо існує категорія юридичного населення, що складається з осіб, офіційно зареєстрованих на певній території. Ця категорія не збігається з поданими вище та не фіксується переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних і провадиться за місцем фактичного проживання, а не реєстрації.

За типами поселення чисельність населення розраховується для міських поселень, сільської місцевості, міських поселень та сільської місцевості разом.

Адміністративно-територіальними одиницями України є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище.

Населені пункти, які є на території України, поділяються на міські та сільські. Міські поселення - це населені пункти, що затверджені законодавчими актами як міста та селища міського типу. Всі інші населені пункти - сільські.

За адміністративно-територіальним устроєм до складу України входять 27 регіонів. Станом на 1 січня 2005 року - це 1 автономна республіка, 24 області, 2 міста спеціального статусу. До міст, що мають спеціальний статус, відносяться Київ та Севастополь, республіканського значення - міста, безпосередньо підпорядковані органам влади Автономної Республіки Крим, обласного - міста, безпосередньо підпорядковані органам влади області.

Дані про адміністративно-територіальний устрій ґрунтуються на офіційних матеріалах: постановах Верховної Ради України, Автономної Республіки Крим, рішеннях обласних, районних та міських рад.

До міського населення відносяться особи, які проживають в міських поселеннях (міста, смт), до сільського - які проживають в сільській місцевості (селища, села).

Для аналізу розподілу поселень за абсолютною чисельністю населення використовується метод групувань. Побудовані за цим методом структурні групування дозволяють дослідити зміни кількості поселень з відповідною чисельністю за окремі роки.

Прикладом структурного групування є групування селищ міського типу за чисельністю населення. Так, у збірнику "Чисельність населення України на 1 січня 1993 року" вміщено таке групування:

Відповідно до "Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України", до категорії селищ міського типу можуть бути віднесені населені пункти "...з кількістю населення менш як 2 тисячі чоловік, але більш як 500 чоловік". Але упродовж останніх років відбувалось значне зменшення чисельності окремих поселень. Так, найменшим смт на 1 січня 2005 року було смт Войкове Донецької області з чисельністю наявного населення 52 особи. У той же час найбільшими були смт Буча Київської області та смт Ківшарівка Харківської області з населенням відповідно 26247 та 19708 осіб. Тому розподіл за групами, наведеними вище, втратив сенс.

На першому етапі побудови будь-яких угруповань необхідно визначити кількість груп, на другому - розмір інтервалу (інтервалів).

Існує математичний спосіб наближеного визначення числа груп за формулою Стерджеса:

Розмір однакового для всіх груп інтервалу h розраховується при цьому за такою формулою:

Можна встановити кількість груп та розмір інтервалів емпіричним шляхом. Інтервали можуть бути однакові або ні. Неоднакові інтервали використовують у випадках великої варіації ознаки, що групується.

В нашому випадку кількість груп та розміри інтервалів краще визначити емпіричним шляхом, використовуючи неоднакові інтервали, що зростають від попередньої до наступної групи. Перший та останній інтервали - відкриті. Межі інтервалів повинні визначатись таким чином, щоб було абсолютно зрозуміло, до якої групи належать одиниці сукупності.

В першій таблиці бачимо кількість смт, у яких чисельність жителів, наприклад, менша за 500 осіб. У другій - скільки населення проживає у смт, загальна чисельність жителів яких, наприклад, менша за 500 осіб.

В практиці Держкомстату України розрахунок демографічних показників провадиться для великих та малих територій.

До великих територій відносяться Автономна Республіка Крим, області, міста спеціального статусу (м. Київ та м. Севастополь), міста з чисельністю жителів 100 тисяч і більше.

До малих територій відносяться райони, міста обласного підпорядкування, міста з чисельністю жителів менше 100 тисяч.

Важливою характеристикою є співвідношення чисельності населення та розміру території, на якій воно живе. Це - щільність (густота) населення, яка вимірюється кількістю жителів на 1 кв.м чи на 1 га площі території. Площа територій визначається за даними Державного комітету України по земельних ресурсах. Щільність населення розраховується діленням чисельності населення на площу території країни в цілому чи окремого регіону. В Держкомстаті України щільність населення розраховується для наявного населення.

Так територія України складає 603,5 тис. кв.м, тоді щільність наявного населення України на 01.01.2005 року становить 47280817 осіб: 603,5 тис. кв.м : 1000 (приблизно) 78 осіб на один квадратний кілометр.

2.2 Складові формування приросту (скорочення) чисельності населення

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, які проводяться в Україні не частіше, ніж раз на 10 років. У період між переписами оцінка чисельності провадиться за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху населення.

Поточні розрахунки чисельності населення на 1 січня базуються на даних останнього перепису населення, до яких щорічно додаються кількість народжених і прибулих та віднімається кількість померлих і вибулих, після чого враховуються зміни чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень за попередній рік.

Дані про народжених і померлих базуються на статистичній обробці актів про народження та смерть, що заповнюються у відділах реєстрації актів цивільного стану при реєстрації відповідних подій.

Дані про кількість мігрантів отримані в результаті обробки талонів реєстрації, що заповнюються у відповідних органах МВС при реєстрації та знятті з обліку мігрантів.

Природний приріст (скорочення) населення - різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих.

Міграційний приріст (скорочення) населення - різниця між кількістю прибулих на дану територію та кількістю вибулих за її межі.

Загальний приріст (скорочення) населення - сума природного приросту (скорочення) і міграційного приросту (скорочення).

Приріст (скорочення) населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень формується за рахунок двох факторів:

- зміна типу поселення населених пунктів;

- зміна меж і підпорядкованості населених пунктів.

Загальний приріст (скорочення) міського та сільського населення дорівнює сумі природного приросту (скорочення), міграційного приросту (скорочення) і чисельності населення, яке перейшло в міське із сільського і навпаки внаслідок адміністративно-територіальних перетворень (згідно з законодавчими актами).

Чисельність наявного населення на 1 січня поточного року визначається, виходячи з даних про наявне населення на початок попереднього року з урахуванням природного і міграційного приростів, а також змін чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень за попередній рік.

Чисельність постійного населення на 1 січня поточного року визначається, виходячи із даних про постійне населення на початок попереднього року з урахуванням природного і міграційного приростів, а також змін чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень за попередній рік.

Оскільки в міжпереписний період дані про природний та механічний рух населення розраховуються за місцем реєстрації населення (юридичне населення), то різниця між чисельністю наявного і постійного населення в зазначений період є константою. Зважаючи на це, чисельність постійного населення може бути розрахована на базі чисельності наявного населення на 1 січня поточного року з урахуванням різниці між наявним і постійним населенням за даними останнього перепису населення.

2.3 Середня чисельність населення

Показники чисельності населення, розглянуті вище, є моментними оскільки реєструються на певну дату (на критичний момент перепису або на початок кожного року в міжпереписний період) і характеризують стан населення в певний момент часу. В той же час демографічні події - народження, смерті, шлюби, розлучення, міграція - відбуваються упродовж певного періоду часу. Довжина цього періоду може бути будь-якою, але в демографії найчастіше аналізують періоди довжиною в один рік.

Оскільки всі демографічні показники перелічених вище процесів мають відношення до певного періоду, існує необхідність зіставлення даних про демографічні події за цей період з моментними даними про чисельність населення. До того ж чисельність населення на початок та на кінець періоду різна через те, що вона змінюється безперервно. Звідси і виникає необхідність переходу від моментних показників чисельності населення до інтервального показника. Цим показником є середнє населення. Для періоду в один рік розраховують середньорічну чисельність населення.

Середня чисельність населення є функцією часу (періоду спостереження) і обчислюється шляхом діленням загального числа людино-років, що прожило населення за даний період, на довжину періоду.

Залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються арифметична проста, хронологічна та арифметична зважена середні.

Середньорічна чисельність населення розраховується як середня арифметична з чисельності на початок і кінець календарного року.

При цьому передбачається, що в проміжку між двома датами (початок та кінець року), на які відома чисельність населення, вона змінювалась рівномірно. Якщо ця рівномірність значно порушується особливими переміщеннями населення, середню чисельність можна скоригувати спеціальними поправками (наприклад, поправка на міграцію).

Коли проміжки часу між моментами не рівні, використовується середня арифметична зважена:

Середня хронологічна використовується, коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу:

Коли середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, застосовують величину, скориговану на середню геометричну:

2.4 Відносні показники, що використовуються для аналізу загальної чисельності населення

Для аналізу загальної чисельності населення поряд з абсолютними використовуються відносні показники:

- показники динаміки;

- показники структури.

Для характеристики динаміки чисельності населення використовуються показники темпів зростання та приросту (в тому числі чоловіків і жінок, міського та сільського населення, населення регіонів). Характеристики динаміки, обчислені відносно постійної бази, називаються базисними. Якщо кожний рівень ряду порівнюється з попереднім, характеристики динаміки називаються ланцюговими.

Темп зростання показує, у скільки разів чисельність населення більша (менша) від чисельності на період, взятий за базу порівняння:

Темпи зростання можуть бути виражені як коефіцієнтами, так і у відсотках.

Порівняння темпів зростання показує, в скільки разів певна група населення збільшується чи зменшується швидше, ніж інша.

Темп приросту показує, на скільки відсотків рівень чисельності населення більший (менший) від бази порівняння.

В табл. 1 наведено приклад розрахунку абсолютних та відносних характеристик чисельності населення.

Показники структури показують частку певної групи населення в загальній чисельності. Особливе значення в аналізі чисельності населення має структура населення в розрізі міського та сільського населення. Їх питома вага в загальній чисельності населення показує ступінь урбанізації (урбанізованості).

В демографо-статистичному сенсі урбанізація - це зростання міст, особливо великих, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі.

Розвиток процесів урбанізації тісно пов'язаний з особливостями формування міського населення і зростанням міст, а саме:

- природним приростом власне міського населення;

- включенням в межі міста чи віднесенням в адміністративне підпорядкування приміських територій;

- перетворенням сільських населених пунктів в міські. Фактично зростання міст провадиться також за рахунок формування більш-менш широких приміських зон.

Умови життя населення в цих районах все більше наближаються до умов життя в великих містах - центрах тяжіння цих зон.

Для урбанізації характерна концентрація населення в великих і надвеликих містах. Саме зростання великих міст (з населенням більше, ніж 100 тис. чоловік) та пов'язаних з ними нових форм розселення і розповсюдження міського способу життя найбільш яскраво відображає процес урбанізації населення. Тому при більш конкретному вивченні урбанізації поряд з часткою міського населення розглядається ряд інших характеристик, з яких до поля зору демографії відразу потрапляють такі, як чисельність населення в містах, згрупованих за їх розміром, а також чисельність населення, що живе в поселеннях окремих типів, щільність міського чи сільського населення та ін.

В зв'язку з наявністю відмінностей у соціальних та демографічних функціях чоловіків та жінок в окремі вікові періоди, віковий склад часто розглядається разом зі складом населення за статтю як статево-віковий склад.

Статево-віковий склад населення країни - результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають - історичних та соціально-економічних. В свою чергу, зміни у статево-віковому складі населення спричиняють зміни у природному та міграційному русі населення, впливають на процеси подальшого відтворення населення. Тому статево-віковий склад не лише відбиває процеси відтворення населення в минулих періодах, а й становить основу для оцінки перспектив подальшого відтворення.

Слід розрізняти розподіл населення за статтю та віком і статево-вікову структуру населення.

Розподіл населення за статтю та віком виражається абсолютними показниками, а статево-вікова структура населення - відносними (це питома вага чоловіків і жінок певного віку в загальній чисельності населення відповідної статі, у %).

Важливим засобом аналізу статево-вікового складу населення є побудова статево-вікової піраміди, що детально розглянута в розділі, присвяченому графічним методам аналізу.

3.1 Статевий склад населення

Розподіл населення за статтю є важливою характеристикою сучасної демографічної ситуації, він відіграє важливу роль в аналізі відтворення населення. Стать є однією з найважливіших природжених ознак людини. Аналіз чисельності населення за статтю охоплює чоловіків, жінок, а також обидві статі. Поруч з аналізом за статтю всього населення в демографічній статистиці широко використовують показники статевого складу окремих вікових груп, наприклад, новонароджених - хлопчиків та дівчаток, та контингентів, наприклад, працездатного та непрацездатного населення.

Статева структура населення складається під впливом трьох основних факторів:

- статеве співвідношення серед новонароджених (біологічна константа);

- статеві відмінності в смертності;

- статеві відмінності в інтенсивності міграції населення.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та збалансованості), статистичних групувань. Для характеристики складу населення за статтю в статистиці використовують наступні узагальнюючі показники:

- абсолютна чисельність чоловіків і жінок;

- розподіл чоловіків і жінок за віковими групами в абсолютному вираженні;

- розподіл чоловіків і жінок за віковими групами у відносному вираженні (питома вага чоловіків і жінок в населенні, у %);

- співвідношення чоловіків і жінок у загальній чисельності населення та за віковими групами (кількість чоловіків в розрахунку на 1000 жінок).

Питома вага кожної статі в загальній чисельності населення визначається на підставі абсолютних даних:

Важливим показником є збалансованість статей, їх кількісне співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі іншою K і розраховується на 1000 осіб протилежної статі:

В табл. 2 наведені результати розрахунку характеристик розподілу чисельності населення за статтю.

В наведеній таблиці:

- питома вага чоловіків в населенні в % до підсумку: 21754,0 : 47100,5 * 100 = 46,2 і жінок 25346,5: 47100,5 * 100 = 53,8;

- кількість чоловіків в розрахунку на 1000 жінок: 21754,0 : 25346,5 * 1000 =: 858, кількість жінок в розрахунку на 1000 чоловіків: 25346,5 : 21754,0 * 1000 = 1165.

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування - вік максимальної рівноваги чисельності населення чоловічої та жіночої статі. Вік балансування легко визначити шляхом побудови ряду різниці чисельності чоловіків і жінок за віком. Вік з найменшим абсолютним значенням цієї різниці і є віком балансування статей.

За оптимальних умов він має наближатись до верхньої межі плідного віку - 50 років. Низький вік балансування у містах призводить до переважання жінок у дуже молодому віці, а отже до погіршення шлюбної ситуації для жінок. Диспропорція за статтю - дуже небажане явище. Економічна, демографічна та інші види державної політики повинні спиратися на дані, що характеризують пропорції населення за статтю, і всіляко допомагати досягненню необхідного балансу не стільки "в середньому", скільки в конкретних регіонах, селах та містах, сприяти мінімізації диспропорції за статтю в усіх вікових групах.

Статеву диспропорцію та вік балансування краще аналізувати за допомогою обчислення різниці чисельності чоловіків та жінок і побудови її графіку (див. табл. 3, рис. 1) .

Віком балансування є точки перепаду значень від знаку плюс до знаку мінус з мінімальним абсолютним значенням. На графіку, наведеному нижче, віком балансування є точка перетину кривих з віссю абсцис (вікових груп), причому перевага чисельності чоловіків знаходиться над нею, а перевага чисельності жінок - під віссю значень віку:

Рис. 1. До визначення віку балансування

В Україні вік балансування чисельності статей, визначений на початок 2005 року, становить 28 років.

3.2 Віковий склад населення

Вік є однією з головних демографічних ознак, яка визначає соціальну роль людини, її місце в суспільстві. Вік людини вимірюється тривалістю її життя від моменту народження до моменту спостереження в повних роках, вік дітей, менших за рік (немовлят) - у повних місяцях життя, дітей, менших за місяць - у повних днях, годинах.

Відомості про вік одержують під час переписів населення, в спеціальних обстеженнях, а також при поточній реєстрації актів цивільного стану та талонів реєстрації (зняття з реєстрації) мігрантів.

Групування за віком, як правило, складаються за однорічними, п'ятирічними та десятирічними інтервалами, в залежності від особливостей населення в певному віці. Так, для молодших груп населення віком 0 - 4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п'ятирічний інтервал. Іноді, при незначній насиченості населення старших груп віком від 70 років, користуються десятирічним інтервалом.

Дослідження вікової структури населення передбачає:

- статистичний опис окремих вікових груп та їх співвідношень, а також вікової структури населення в цілому безвідносно до компонентів, що її формують;

- вивчення закономірностей формування вікової структури населення та її ролі як фактора демографічного зростання;

- аналіз вікової структури населення у взаємозв'язках з економічними та соціальними процесами.

Аналіз вікового складу населення провадиться з метою визначення режиму відтворення населення, перспективних розрахунків його чисельності, впливу на інтенсивність природного та соціального руху, на процес старіння населення, який подається у вигляді ряду розподілу чисельності населення (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме за повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.

Інформація про вік окремих людей на момент спостереження дозволяє будувати вікову структуру населення, а знання про вік, в якому відбуваються ті чи інші демографічні події, дають можливість аналізувати як ці процеси, так і відтворення населення в цілому, виявляти їх особливості та закономірності на різних стадіях життєвого циклу людини.

3.3 Середній, модальний та медіанний вік

Статистичні групування населення за віком є основою для обчислення середніх показників: середнього, модального і медіанного віку населення в цілому та в розрізі статі.

Середні показники розраховуються за приведеними нижче формулами для інтервальних рядів розподілу.

Середній вік обчислюється за формулою середньої арифметичної зваженої діленням загального числа людино-років (сума добутків значень віку на чисельність населення в даному віці) на загальну чисельність населення:

У разі інтервального (п'яти- або десятирічного) розподілу використовується середина вікового інтервалу. Оскільки верхня межа вікового інтервалу вважається "включно", то середина інтервалу буде дробовим числом і розраховуватиметься додаванням до нижньої межі половини ширини інтервалу. Наприклад, для віку 5 - 9 років середина інтервалу буде 5 + (5 : 2) = 7,5 років. Для останнього відкритого інтервалу 100 років і більше серединою інтервалу буде 102,5, оскільки за ширину інтервалу береться ширина попереднього інтервалу 95 - 99 років.

Крім середнього віку використовуються модальний та медіанний вік населення.

Модальний вік населення - найбільш поширений вік:

Приведемо розрахунки середнього, модального та медіанного віку за даними чисельності населення за статтю та віком по Україні на початок 2005 року, застосовуючи дані таблиці РН-2. Для зручності та наочності розрахунків використаємо табл. 4.