Заслухавши та обговоривши доповідь заступника Голови Державного комітету статистики України Н.С.Власенко та завідувача відділу Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України доктора економічних наук Е.М.Лібанової "Про методологічні засади вимірювання людського розвитку для регіонів України", президія НАН України та колегія Державного комітету статистики України відзначають, що протягом 2000 р. науковцями НАН України спільно з працівниками органів державної статистики на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України проведено комплекс досліджень з розробки методологічних засад та концепції вимірювання людського розвитку регіонів України. Зазначені роботи мають актуальне значення в Україні на сучасному етапі розбудови держави у зв'язку з суттєвими регіональними розбіжностями умов та рівнів розвитку.

В результаті виконаних досліджень розроблено Методику вимірювання людського розвитку регіонів України, яка дозволяє визначити науково обґрунтовані критерії для оцінки ефективності формування сприятливого економічного, соціального, політичного, екологічного середовища.

Запропонована методика розрахунку регіональних індексів дає змогу визначити рейтинг кожного регіону як за загальним рівнем людського розвитку, так і за окремими його складовими. Методика передбачає принципові можливості запровадження моніторингу процесів, що визначають розвиток людини, систематичні розрахунки індексу людського розвитку, його складових елементів, оцінку тенденцій та перспектив розвитку людського потенціалу.

Методика апробована Держкомстатом України за даними 1999 р.

Впровадження методики вимірювання людського розвитку регіонів України дозволяє науково обґрунтовано визначити критерії оцінки ефективності державної соціальної політики, нормувати бюджетні витрати, аналізувати та оперативно коригувати заходи щодо здійснення економічних реформ, сприяти формуванню позитивного іміджу України.

Президія НАН України та колегія Державного комітету статистики України

1. Доповідь Н.С.Власенко та доктора економічних наук Е.М.Лібанової "Про методологічні засади вимірювання людського розвитку для регіонів України" взяти до відома.

2. Схвалити Методику вимірювання людського розвитку регіонів України.

3. Держкомстату України запровадити Методику вимірювання людського розвитку регіонів України у практику роботи органів державної статистики, здійснювати щорічні розрахунки інтегральних показників, направляти їх Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Міністерству праці та соціальної політики України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям для використання в роботі, а також публікувати в статистичних щорічниках.

4. Установам НАН України соціогуманітарного профілю використовувати Методику вимірювання людського розвитку регіонів України та результати відповідних розрахунків індексів при підготовці аналітичних матеріалів із соціально-економічних питань.

5. Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України з залученням фахівців Держкомстату України підготувати та подати в установленому порядку:

5.1. Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України до 01.01.2001 Методику вимірювання динамічних змін людського розвитку регіонів України.

5.2. Кабінету Міністрів України та зацікавленим міністерствам і відомствам України:

5.2.1. До 1 липня 2001 р. наукову доповідь про результати розрахунків людського розвитку регіонів України в 2000 р.

5.2.2. До 1 жовтня 2001 р. аналітичну записку про розрахунки рівнів та глибини бідності населення в регіонах України.

5.2.3. До 15 жовтня 2001 р. науково-аналітичні матеріали про становище сімей з дітьми в Україні.

5.3. Протягом 2001 р. узагальнити матеріали щодо виміру регіональних рівнів людського розвитку та підготувати до видання монографію "Регіональний людський розвиток України".

6. Академіку НАН України С.І.Пирожкову протягом двох тижнів вивчити питання і подати Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України конкретні пропозиції стосовно створення науково-дослідної установи з проблем демографії. Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України в двотижневий термін розглянути зазначене питання та підготувати конкретні пропозиції для розгляду президією НАН України.

7. Академіку-секретарю Відділення економіки НАН України академіку НАН України В.М.Гейцю разом з директором Науково-дослідного інституту статистики Держкомстату України В.І.Карповим протягом трьох тижнів розглянути питання щодо надання Науково-дослідному інституту статистики Держкомстату України статусу подвійного підпорядкування.

8. Інституту регіональних досліджень НАН України разом з Державним комітетом статистики України та Науково-дослідним інститутом статистики Держкомстату України протягом III-IV кв. 2001 р. та в 2002 р. розробити комп'ютерні атласи соціально-економічного розвитку регіонів України обласного рівня з виділенням їх адміністративних районів та розпочати роботу щодо впровадження зазначених атласів у практику діяльності обласних і районних державних адміністрацій.

9. Держкомстату України звернутися до обласних державних адміністрацій з пропозицією щодо фінансування цих робіт.

10. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на віце-президента НАН України академіка НАН України І.Ф.Кураса та заступника Голови Держкомстату України Н.С.Власенко.

Концепція людського розвитку виходить з пріоритетної необхідності забезпечення розвитку людини в інтересах людини і власними силами людини, яку вперше було сформульовано ще А.Лінкольном. Досягнення цієї мети передбачає створення сприятливого з позицій людського розвитку середовища - економічного, політичного, екологічного. В глобальному розумінні необхідна інтеграція всіх країн світу в єдине співтовариство і всіх людей в єдину спільноту в межах кожної держави на принципах загальнолюдських цінностей.

Для визначення стану людського розвитку різних країн світу ООН застосовуються спеціальні індекси, що спираються на характеристики суспільного здоров'я, освіти і матеріального добробуту населення. Таким чином, стан людського розвитку кожної країни (і окремих регіонів в межах країн) набуває певного кількісного виміру. Проте, механічне застосування міжнародної методики до української інформаційної бази не дає оптимального результату.

Розвиваючи глобальні ідеї побудови індексу людського розвитку, сформульовані фахівцями ООН, автори створили методику, адаптовану до національних умов, передусім до національної статистичної бази. Використання запропонованої методики забезпечує обґрунтованість і методологічну коректність порівнянь соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, наукове забезпечення систематичних розрахунків індексів людського розвитку регіонів України, визначення місця кожної області, АР Крим, міст Києва та Севастополя на універсальній шкалі, яка дозволяє виконувати методологічно коректні співставлення як за інтегральним індексом, так і за кожним з 9 загальних показників окремих аспектів людського розвитку і за окремими базовими показниками.

Принциповим моментом методики є її орієнтація виключно на інформаційну базу Державного комітету статистики України - дані поточної статистики та систематичних вибіркових обстежень. Методичні підходи та алгоритми апробовано на даних 1999 року.

Методику розроблено авторським колективом під керівництвом д.е.н., проф. Е.М.Лібанової у складі: Власенко Н.С., Гаєвська Л.М., Голєусова О.І., Калачова І.В., Макарова О.В., Позняк О.В., Проніна І.І., Самченко І.М., Черенько Л.М., Шевчук П.Є., Шишкін В.С.

1.1. Використання міжнародної методики вимірювання людського розвитку до регіонів України

Починаючи з 90-х років XX століття, ООН щорічно публікує Звіт про світовий людський розвиток. Невід'ємною складовою цих Звітів є статистичні додатки, які містять порівняльні дані про рівень людського розвитку в усіх представлених в цьому документі країнах.

Фундаментом цих порівнянь є розрахунки Індексу людського розвитку (ІЛР) за методикою, запропонованою фахівцями Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) по даних про стан здоров'я, рівень освіти і добробут населення.

З 1995 року щорічні звіти про національний людський розвиток готуються і в Україні - першій країні Центральної і Східної Європи та СНД, що приєдналася до цієї роботи. Логічним кроком стало використання в національних доповідях Індексів людського розвитку регіонів країни. Проте, механічне використання запропонованої ПРООН методики є недоцільним з огляду на специфіку інформаційної бази України.

По-перше, досить обмежена кількість показників, що використовуються методикою ПРООН, не дає повної характеристики стану людського розвитку в країні. Міжнародна методика використовує тільки ту інформацію, яка збирається по всіх без винятку країнах. Існуюча в Україні статистична база дозволяє врахувати значно більше коло факторів, що визначають людський розвиток.

По-друге, запропоновані ПРООН індекси людського розвитку дещо збіднені врахуванням виключно позитивних характеристик (стимуляторів) людського розвитку (чим вище значення показника, тим вищий рівень гуманітарного розвитку досліджуваного об'єкта). При цьому залишаються поза увагою негативні індикатори (дестимулятори) розвитку суспільства (наприклад, стан злочинності, рівень безробіття тощо). Оскільки останні несуть досить цінну інформацію щодо перебігу небажаних, проте наявних процесів людського розвитку в досліджуваних об'єктах, то їх врахування для України є актуальним.

По-третє, такий важливий та універсальний показник розвитку суспільства як інтегральний індекс людського розвитку повинен мати надлишкову інформативність, що є надійною гарантією проти його викривлення в бік завищення чи заниження. Розрахунки індексу людського розвитку лише за чотирма показниками роблять визначальним їх потенційний внесок у кінцевий результат, що, у випадку недостовірності інформації щодо будь-якої з базових характеристик, істотно змінює місце регіону в загальному переліку.

Наведені аргументи на користь збільшення переліку показників та переоцінки їх вагових коефіцієнтів при розрахунках індексу людського розвитку спонукали до розробки власної методики його оцінки. Розроблена система відкрита для внесення будь-яких логічних змін та доповнень, пов'язаних зі змінами соціально-економічної ситуації в країні та відповідними змінами методології статистичних спостережень. Описана технологія визначення питомого внеску вибраних критеріїв оцінки в загальний рівень регіонального людського розвитку дає змогу це робити без особливих ускладнень.

З метою максимальної адаптації глобальних ідей вимірювання людського розвитку до конкретних умов України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку, що дозволяє уникнути зазначених недоліків і визначити рейтинг кожної області як за загальним рівнем людського розвитку, так і за окремими його складовими. Наявна інформаційна база дозволяє істотно розширити коло індикаторів на відміну від міжнародної методології, яка вимушено орієнтується на досить обмежену інформацію по значній частині країн світу.

Другою принциповою відмінністю від міжнародної методики розрахунку індексів людського розвитку є відмова від гіпотези рівнозначності окремих складових в розрахунку індексу людського розвитку регіону.

1.2. Загальна схема побудови регіонального індексу людського розвитку

На концептуальному рівні запропонована технологія розрахунку індексу людського розвитку регіону передбачає:

- системний аналіз проблеми, її структуризація та представлення у вигляді ієрархії;

- кількісну оцінку пріоритетів такої ієрархії, що дає змогу визначити питомий внесок кожної з її структурних компонентів до кінцевого результату;

- формування баз даних;

- розрахунок інтегральних індексів людського розвитку регіонів (РІЛР).

Виходячи з аналізу людського розвитку регіонів України, найбільш обґрунтованою видається ієрархічна схема. Верхній щабель - це інтегральний індекс людського розвитку (РІЛР), другий - загальні індикатори розвитку 9 основних аспектів людського розвитку:

- демографічного розвитку;

- розвитку ринку праці;

- матеріального добробуту населення;

- умов проживання населення;

- рівня освіти населення;

- стану та охорони здоров'я;

- соціального середовища;

- екологічної ситуації;

- фінансування людського розвитку.

Таким чином, на відміну від міжнародної методології розрахунку глобального індексу людського розвитку, вітчизняна методика передбачає проміжний етап - побудову узагальнюючих індикаторів, які характеризують кожний з основних аспектів людського розвитку регіонів. Це дозволяє уникнути надмірного інформативного обтяження основного показника при забезпеченні достатньо комплексного підходу до характеристики регіональних особливостей людського розвитку та мінімізації впливу випадкових обставин.

Характеристика кожного з аспектів людського розвитку регіонів України забезпечується використанням узагальнюючого та складових індикаторів. В свою чергу складові індикатори складаються з 2-х груп:

1) показників, які безпосередньо беруть участь у розрахунку узагальнюючого індикатора, - основних показників;

2) показників, що визначають профіль людського розвитку, - профільних показників.

1.3. Методика відбору показників

Для відбору показників використовується метод факторного аналізу, перевагою якого є те, що він дозволяє не тільки визначити наявність зв'язку між окремими аспектами об'єкта, що досліджується, а і визначає міру цього зв'язку. Найголовнішою відмінністю факторного аналізу від інших методів вимірювання зв'язку є те, що за його допомогою можливе визначення не тільки так званих безпосередніх зв'язків (тобто таких, що так би мовити лежать на поверхні), а і глибинних. Крім знаходження зв'язків між показниками факторний аналіз дозволяє побудувати узагальнюючу (латентні) фактори. Спираючись на спостереження по численних змінних, точніше - на спостереження по їх коваріаціях, факторний аналіз дозволяє виявити її найбільш істотні причини, а також системи та структури, що лежать в основі різнорідних явищ. Завдяки цьому факторний аналіз значно менше (в порівнянні з іншими методами вимірювання зв'язку) вимагає попередніх гіпотез: достатньо найбільш загальної гіпотези щодо наявності певного порядку в об'єкті, що досліджується, - систематичного характеру регіональних відмінностей рівнів людського розвитку.

Факторні навантаження в середині латентних факторів (компонентів) за допомогою простих статистичних процедур можливо згрупувати по трьох категоріях:

- значущі показники, які беруть участь у формуванні назви компоненти;

- значущі показники, які не беруть участь у формуванні назви компоненти;

- незначущі показники.

Відповідно показники, які потрапили до першої групи, використовуються в процесі обчислення регіональних індексів людського розвитку; показники другої групи дозволяють детально охарактеризувати регіональні розбіжності в окремих аспектах людського розвитку тобто є профільними показниками; показники третьої групи відкидаються як такі, що не мають суттєвого впливу на людський розвиток в регіоні.

1.4. Нормування показників

Враховуючи те, що майже всі показники людського розвитку є іменованими величинами, необхідною процедурою методики є попереднє нормування відібраних показників, яке забезпечує порівнянність та співставність сформованої інформаційної бази. Нормування виконується за різними формулами для показників-стимуляторів та показників-дестимуляторів. Це пов'язане з необхідністю уніфікації тих складових, по яких ранжування здійснюється від максимального до мінімального значень, та тих, по яких воно виконується в протилежному напрямку.

З ряду існуючих формул, для нормування показників було вибрано такі формули:

- для показників-стимуляторів, зростання яких сприяє збільшенню індексу людського розвитку

1.5. Визначення ваг

Теоретично існує багато способів розрахунку ваг показників, з якими вони враховуються в інтегральному показнику. Практично можливо використати 3 з них.

Перший спирається на матрицю коефіцієнтів парної кореляції, другий - на факторні навантаження, третій - на результати побудови групової експертної оцінки та (або) попарних порівнянь експертних оцінок.

1.5.1. Визначення ваг за матрицею коефіцієнтів парної кореляції

Слід підкреслити, що парні коефіцієнти кореляції неминуче змінюватимуться від року до року, що стане перешкодою на шляху побудови співставних рядів динаміки регіональних індексів людського розвитку. Крім того значення парних коефіцієнтів навіть в перший рік застосування методики може носити відбитки специфіки цьогорічної ситуації, тобто змінювати систематичні (трендові) зв'язки випадковими флуктуаціями.

1.5.2. Визначення ваг за факторними навантаженнями

Аргументи на користь такого підходу пов'язані із застосуванням факторного аналізу для побудови узагальнюючих індикаторів і логікою використання універсального методичного забезпечення для вирішення комплексної задачі. Основна ідея визначення ваг полягає у визначенні внеску кожного фактора до загальної дисперсії (по всіх факторах, включаючи латентні), яка дорівнює 100%. Алгоритм передбачає 3 послідовних кроки:

1.5.3. Визначення ваг за результатами експертних оцінок

(1) В тому випадку, коли експерт надає 2-м або більшій кількості аспектів однаковий ранг, кожному приписується середній ранг, обчислений з відповідних чисел натурального ряду.

Експерти, чиї оцінки істотно відрізняються від узгодженої думки, виключаються, і їх оцінки надалі не враховуються при побудові матриці попарних порівнянь.

2.1. Загальна характеристика системи показників

Основою людського розвитку є фактична реалізація в суспільстві стратегій, які забезпечують розвиток, безпеку та свободу людини. В свою чергу, можливість реалізації кожної з вказаних стратегій обумовлена забезпеченістю людськими ресурсами, інтелектуальним потенціалом суспільства та соціально-правовою захищеністю населення. Забезпеченість людськими ресурсами залежить від перебігу процесів відтворення, а також мобільності, зайнятості та стану здоров'я населення. Інтелектуальний потенціал суспільства визначається його духовністю, розвитком науки, освіченістю населення та розвитком інформаційних комунікацій. Соціально-правова захищеність населення характеризується його життєвим рівнем, розвитком соціальної інфраструктури, дієвістю правоохоронної системи та розвитком інститутів соціального захисту.

Таким чином, системний аналіз проблеми оцінки регіональних рівнів людського розвитку призводить до синтезу її принципової ієрархічної структури.

Кожний показник системи має самостійне значення і водночас є складовою узагальнюючого показника. На рисунку 1 представлена система показників з вагами кожного показника у блоці та з вагою кожного блоку в інтегральному показнику.

Розроблена система відкрита для внесення будь-яких логічних змін та доповнень, пов'язаних зі змінами соціально-економічної ситуації в країні та відповідними змінами методології статистичних спостережень. Описана технологія визначення питомого внеску вибраних критеріїв оцінки в загальний рівень регіонального людського розвитку дає змогу це робити без особливих ускладнень.

2.2. Демографічний розвиток

Вивчення будь-якого соціального процесу неможливе без урахування специфіки механізму формування сучасних демографічних реалій, які визначаються як в процесі природної зміни поколінь, тобто саморозвитку населення, так і під впливом комплексу соціально-економічних факторів. Склад населення змінюється за наступних причин: народжуються, підростають та включаються до складу певних груп нові покоління; помирають старші покоління; відбувається міграційний приплив та відтік мешканців; має місце соціальна та економічна мобільність, у ході якої людина може змінити освіту, професію, вид занять, кваліфікацію, місце роботи, мовну належність.

Перебіг процесів відтворення у дослідженні пропонується оцінювати сумарним коефіцієнтом народжуваності і в умовах депопуляції населення трактувати як стимулятор людського розвитку.

Смертність населення - комплексний показник, який враховує здоров'я, розвиток медицини, чистоту навколишнього середовища, якість харчування тощо. Всі наведені характеристики є визначальними щодо впливу на людський розвиток. Тому присутність даного критерію та інтерпретація його як дестимулятора не викликає сумніву.

Необхідність врахування для оцінки рівнів людського розвитку очікуваної тривалості життя людини досить обґрунтована в класичній методиці, що застосовуються ПРООН для розрахунку в ІЛР.

Для оцінки мобільності населення в Україні в систему взяті до розрахунку такі показники як сальдо міграції та її інтенсивність. Сальдо міграції дає змогу комплексно врахувати привабливість того чи іншого регіону за умовами проживання. Міграційний рух населення є стимулятором людського розвитку, оскільки характеризує мобільність населення в регіоні та його схильність не очікувати пасивно поліпшення умов життя, а в разі невдоволення ними, активно вирішувати власні проблеми.

Крім того, в умовах послаблення жорстокого адміністративного регулювання міграційних процесів у вигляді інституту прописки це дає можливість оцінити певну демократичність місцевих органів влади щодо питань забезпечення прав людини на свободу пересування.

2.3. Розвиток ринку праці

Зайнятість - одна з головних соціально-економічних проблем ринкової економіки. Звичайно, зайнятість та безробіття вивчаються як дві взаємопов'язаних характеристики.

Рівновагу економічної системи характеризує певний рівень зайнятості, який врахований в системі як стимулятор.

Що стосується чисельності безробітних, то цей показник трактується як дестимулятор.

Рівень зайнятості характеризує ступінь використання працюючого населення у сфері суспільно корисної праці та відображає економічну ситуацію, яка складається в країні. З метою комплексного вивчення кількісної та якісної характеристики зайнятості, до блоку включені такі показники як питома вага зайнятих неповний робочий день (тиждень), питома вага зайнятих, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, питома вага працюючих на умовах вторинної зайнятості.

З метою аналізу рівня задоволення працездатного населення умовами праці, до блоку включений відносний показник плинності по прийняттю.

Питома вага працюючих в несприятливих умовах включена до блоку як дестимулятор ринку праці і відповідно людського розвитку.

Оцінку ефективності діяльності служб зайнятості дає коефіцієнт співвідношення фактичного (обчисленого за методологією МОП) та офіційно зареєстрованого рівнів безробіття.

2.4. Матеріальний добробут населення

Матеріальний добробут населення найбільш повно характеризує масштаби розшарування населення за рівнем доходів, витрат і майнового стану, яким визначається соціальний статус особи або соціальної групи у соціально-економічній структурі суспільства.

До складу блоку пропонуються показники, за допомогою яких можна детально вивчити всі види доходів за джерелами надходження. В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин, коли розповсюджені натуральні розрахунки та незареєстрована економічна діяльність, а населення схильне приховувати свої доходи, реальний стан матеріальної забезпеченості та його диференціацію за рівнем добробуту більш точно характеризують показники витрат, які також включені до блоку.

Бідність як соціально-економічна категорія нерозривно пов'язана з різними аспектами людського розвитку, зокрема з низькою очікуваною тривалістю життя, низьким рівнем освіти і відповідно з низькими можливостями ефективної реалізації своєї трудової активності, з істотними психологічними зрушеннями. В різних країнах ці прояви комбінуються по різному, різними є і їх рівні. Проте, надто важко оцінити, яким чином ранжувати їх за значенням, хоча певні індикатори є для кожного. Визначення критеріїв бідності є невід'ємною складовою всіх національних стратегій і програм зниження бідності. Вирішального значення набуває прийняте трактування категорії "бідність" та вибір її індикаторів.

Базисний комплекс індикаторів бідності об'єднує характеристики рівня та глибини бідності. Всі розрахунки ведуться відповідно до обраних критеріїв бідності, хоча деякі з них визначені лише теоретично на підставі аналізу ситуації з бідністю по матеріалах обстеження умов життя домогосподарств.

Включений до блоку коефіцієнт Джині дає можливість кількісно оцінити ступінь нерівномірності розподілу населення за рівнем доходів (чим ближче значення коефіцієнту до 1, тим вище рівень нерівномірності та навпаки).

2.5. Умови проживання населення

Основна мета розвитку соціальної інфраструктури - надання максимальній кількості мешканців регіону благ та послуг високої якості відповідно до науково обґрунтованих нормативів або фактичних потреб (відповідно до прийнятого Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії" розробляється державний класифікатор соціальних стандартів та нормативів). З цих міркувань стає досить логічним включення до блоку показників щільності, урбанізації та питомої ваги населення у містах з 100 та більше тисячами мешканців. Означені показники можна віднести до групи стимуляторів, що характеризують доступ населення до мережі об'єктів соціальної інфраструктури, та гарантують належний рівень обслуговування.

Що стосується забезпеченості житлом та рівня його благоустрою, то в умовах України, де житлова проблема далека від вирішення, цей показник є одним з головних стимуляторів людського розвитку.

2.6. Рівень освіти населення

Освіта є ключовим елементом забезпечення сталого розвитку людського потенціалу. Саме освіта готує людину до складнощів сучасного життя, забезпечує йому свободу інтелектуального, професійного та соціального вибору.

До блоку включені показники охоплення всіма рівнями освіти, які характеризують рівність здобуття освіти кожної з вікових груп.

Для комплексної оцінки рівня освіченості населення в регіоні задіяні показники, що враховують чисельність студентів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації як основний потенціал та реальні резерви підвищення освітнього рівня населення.

З метою виміру освітнього потенціалу, до блоку включені такі узагальнюючи показники як середня тривалість навчання та питома вага осіб з вищою освітою серед населення старше 25 років.

2.7. Стан та охорона здоров'я

Стан суспільного здоров'я та системи його забезпечення - один з основних показників рівня та характеру розвитку людського потенціалу. До речі, низька тривалість життя та висока захворюваність блокують формування та реалізацію можливостей людини, різко звужують, а часто позбавляють взагалі свободи життєвого вибору. В свою чергу, стан системи охорони здоров'я характеризує відношення суспільства не тільки до проблеми запобігання хвороб, а і в більш широкому плані до розвитку людини.

Якщо умовно здоровими можна вважати всіх людей, крім інвалідів та осіб, які знаходяться на диспансерному обліку у спеціальних лікувальних закладах, то може бути розраховано показник умовного здоров'я.

Максимальне охоплення у ранньому віці щепленням проти тяжких інфекційних хвороб сприяє формуванню здорового людського потенціалу. Тому до блоку включені відповідні показники.

До показників-дестимуляторів включений показник чисельності потерпілих на виробництві, що характеризує в певній мірі стан здоров'я працездатного населення.

2.8. Соціальне середовище

Складовими цього блоку є соціальне самопочуття та соціальна напруга.

Посилення соціальної нестабільності та напруженості у суспільстві обумовлено дією таких чинників:

- стрімким майновим розшаруванням населення з тенденцією до звуження середнього за доходами прошарку та критичного зростання маси бідних, не впевнених у своєму майбутньому людей;

- зростанням безробіття (особливо тривалого), яке тягне за собою розповсюдження таких негативних явищ як злочинність, проституція, наркоманія тощо;

- затримками з виплатами заробітної плати, пенсій, стипендій, різноманітних допомог;

- обмеженням можливостей значних верств населення у задоволенні їх потреб на охорону здоров'я, освіту, культуру, інші соціальні послуги (особливо житлово-комунальні), погіршенням внаслідок цього фізичного і духовного здоров'я людей, та як наслідок - деградацією робочої сили країни та регіонів з відсутністю перспектив її покращання в майбутньому.

Виходячи з таких міркувань і сформовано перелік показників-дестимуляторів цього блоку.

2.9. Екологічна ситуація

Екологічні проблеми в Україні все більше стають предметом державної політики. Здоров'я та добробут людини великою мірою залежить від середовища, в якому вона живе, - чистоти повітря, води та землі. Загальний рівень забруднення навколишнього середовища в деяких регіонах залишається дуже високим і становить серйозну загрозу для здоров'я людей.

Враховуючи, що дуже гострими для України є екологічні проблеми, пов'язані з викидами забруднюючих речовин у повітря, накопиченням токсичних відходів, збереженням значної питомої ваги неочищених стоків, які потрапляють у водні об'єкти, відповідні показники включені до складу блоку.

Крім того, слід зауважити, що показники цього блоку могли бути більш якісними, однак наявна інформаційна база в регіонах не дає можливості це зробити.

2.10. Фінансування людського розвитку

В сучасних умовах забезпечення розвитку людського потенціалу здебільшого залишається прерогативою держави, а не суспільства. Це визначає особливу важливість розробки та здійснення взаємопов'язаних державних та регіональних програм, що відносяться до розвитку людського потенціалу. Важливо розвивати та поглиблювати місцеве самоврядування та передавати відповідним структурам та інституціям все більше повноважень та необхідних фінансових ресурсів.

Це дозволить наблизити рішення актуальних соціальних завдань, в тому числі які відносяться до розвитку людського потенціалу, безпосередньо до людей, чиї практичні проблеми повинні обговорюватися і вирішуватися органами влади. Саме на регіональному рівні відбувається реальний зв'язок становлення демократії із забезпеченням умов для розвитку людини.

Необхідність поглиблення та удосконалення регіонального самоуправління, як фактора розвитку людського потенціалу в Україні, пов'язана, крім всього з тим, що за виключенням правоохоронної діяльності, на регіональні бюджети припадає 80 - 100% витрат по статтях, які мають відношення до розвитку людського потенціалу. З цих міркувань до блоку були включені відповідні показники.

3.1. Загальні положення

Метою проведення розрахунку є визначення інтегральних регіональних індексів людського розвитку. Це статистичне спостереження обумовлюється необхідністю проведення міжрегіональних порівнянь за обмеженою кількістю показників.

Статистичне спостереження виконується в рамках "Заходів щодо забезпечення виконання у 2000 році Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту".

Методика передбачає проведення розрахунків по Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києву та Севастополю.

3.2. Вхідна інформація для проведення статистичного спостереження

Вхідними даними для проведення щорічних розрахунків інтегрального індексу людського розвитку є:

- інформація поточних статистичних спостережень та адміністративних джерел;

- інформація вибіркових обстежень домогосподарств.

3.3. Розрахунок інтегральних індексів людського розвитку регіонів

3.3.1. Нормування показників

Враховуючи те, що майже всі показники людського розвитку є іменованими величинами, необхідною процедурою вимірювання є попереднє нормування відібраних показників, яке забезпечує порівнянність та співставність сформованої інформаційної бази. Нормування виконується за різними формулами для показників-стимуляторів та показників-дестимуляторів. Це пов'язане з необхідністю уніфікації тих складових, по яких ранжування здійснюється від максимального до мінімального значень, та тих, по яких воно виконується в протилежному напрямку.

З ряду існуючих формул, для нормування показників було вибрано такі формули:

Приклад розрахунку:

Ранги нормованих показників всіх блоків представлені у таблицях 1 - 9.

3.3.2. Визначення ваг

Найбільш прийнятним для визначення ваг виявився метод факторних навантажень. Аргументи на користь такого підходу пов'язані із застосуванням факторного аналізу для побудови узагальнюючих індикаторів і логікою використання універсального методичного забезпечення для вирішення комплексної задачі. Основна ідея визначення ваг полягає у визначенні внеску кожного фактора до загальної дисперсії (по всіх факторах, включаючи латентні), яка дорівнює 100%. Алгоритм передбачає 3 послідовних кроки:

3.3.3. Розрахунок інтегральних регіональних індексів людського розвитку

Приклад розрахунку по АР Крим (по блоку демографічний розвиток):

Аналогічно виконуються розрахунки по інших блоках всіма трьома методами залежно від вагових коефіцієнтів (табл. 13, 14, 15).

Приклад розрахунку інтегрального регіонального індексу людського розвитку (по АР Крим за методом факторних навантажень), табл. 13:

Аналогічно розраховуються інтегральні індекси людського розвитку по всіх регіонах України.