На Ваш N А-01-69 від 13.01.2009 (вх. N 214 від 23.01.2009) повідомляємо наступне.

ВАК України поділяє Вашу стурбованість з причини існування певних суперечностей у законодавстві України, що притаманне перехідному періоду кожної держави.

Уважно вивчивши порушене Вами питання, інформуємо, що виконання існуючих вимог щодо правозастосовчої практики є обов'язковою і беззаперечною умовою діяльності керівництва і усіх посадових осіб ВАК України.

Як відомо, в Україні визнається і діє принцип верховенства закону, у відповідності до якого роль закону у правовій (юридичній) системі держави, в діяльності всіх суб'єктів права, насамперед, державних органів і посадових осіб, є визначальною. Зазначений принцип означає, що закон має вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів та джерел юридичного, тобто державою встановленого ("позитивного") права. Ця специфічна властивість закону виявляється у ряді рис, зокрема, в тому, що всі інші нормативно-правові акти, а також ненормативні юридичні акти мають відповідати закону як першоджерелу, не можуть йому суперечити, через що їх називають підзаконними актами.

Підвалиною принципу верховенства закону є вимога Конституції України як Основного закону. Так згідно ст. 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

З огляду на зазначене:

1) У разі невідповідності положень підзаконного нормативно-правового акта положенням Закону слід керуватися нормами Закону, який має вищу юридичну силу;

2) У разі існування неузгодженості між підзаконними актами, виданими одним й тим самим органом, але які мають різну юридичну силу застосовується акт вищої юридичної сили;

3) У разі суперечності правових норм у підзаконних нормативно-правових актах однакової юридичної сили слід керуватися правовим принципом, відомим з часів римського права: "Lex specialis derogat generali" ("спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон"). Суть цього принципу зводиться до того, що у випадку конкуренції норм загального (generalis) і спеціального (specialis) характеру перевага при тлумаченні і застосуванні повинна надаватися спеціальним нормам. При цьому під загальними зазвичай маються на увазі норми, які регулюють певний вид суспільних відносин, а під спеціальними - які регулюють вид цього роду. Принцип "Lex specialis derogat generali" в доктрині розглядається як пріоритетний по відношенню до принципу переваги наступного закону перед попереднім ("Lex posterior derogat lex prior"): презюмується, що наступний загальний закон не відміняє більш раннього спеціального закону аналогічної юридичної сили (lex posterior generalis non derogat priori speciali), якщо про це немає особливого застереження у самому законі.