Міністерство юстиції розглянуло лист відносно роз'яснення Державної податкової адміністрації від 22 вересня 2008 року N 9071/6/16-1116 про визнання договорів нікчемними та повідомляє таке.

Як випливає з листа, Державна податкова адміністрація надала роз'яснення стосовно положень Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року N 266 щодо визнання правочинів недійсними.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та надання роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків (стаття 2).

Крім того, за загальним правилом орган виконавчої влади, що видає нормативно-правовий акт, надає роз'яснення щодо його застосування.

Тим самим Державна податкова адміністрація, яка діяла в межах компетенції, надала роз'яснення відносно нормативно-правового акта, який вона видала.

У свою чергу, Одеська міська організація роботодавців зауважує, що позиція Державної податкової адміністрації суперечить, зокрема, нормі, закріпленій у статті 207 Господарського кодексу України, яка передбачає лише судовий порядок визначення недійсності господарського зобов'язання, у тому числі, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тобто, як констатує Одеська міська організація роботодавців, Закон не передбачає можливості визнання таких угод нікчемними, а саме, без звернення з відповідною позовною заявою до суду.

У зв'язку з цим, слід звернути увагу, що Вищий господарський суд в інформаційному листі від 7 квітня 2008 року N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України у розділі відносно застосування положень Господарського кодексу України (далі - ГК) про недійсність господарських зобов'язань з огляду на положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК) про недійсність правочинів інформує наступне.

ЦК містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два

види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в