Господарський договір є основою ділових взаємин між підприємствами, установами та організаціями. Саме через договір визначаються права, обов'язки, умови співпраці, порядок постачання, оплати, відповідальність та строки виконання зобов'язань. Чітке розуміння вимог до укладення, зміни та розірвання господарського договору є необхідним для ефективної та безпечної діяльності в бізнес-середовищі.

Наразі питання укладення, зміни та розірвання господарчого договору регулюється Господарським кодексом України (далі - ГКУ) та Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 181 ГКУ господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГКУ.

Однак відразу варто зазначити, що 28 лютого 2025 року набрав чинності Закон України N 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (далі - Закон України N 4196-IX), який вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності (28 серпня 2025 року), частиною третьою статті 17 "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено визнати Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону.

Водночас загальні положення про договір містять глави 52, 53 ЦКУ.

Так, згідно з частиною першою статті 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша стаття 628 ЦКУ).

Правочин є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦКУ).

Загальні умови укладання договорів

Звертаємо увагу, що з введенням в дію Закону України N 4196-IX статтю 630 ЦКУ буде доповнено положеннями, що наразі передбачені статтею 179 Господарського кодексу України. Так, частина перша статті 630 ЦКУ в редакції цього Закону передбачатиме, що законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду. Кабінет Міністрів України, органи державної влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати такому замовленню.