Міністерство юстиції України […] щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке зазнало поділу, в межах компетенції повідомляє таке.

Як випливає з інформації, наданої у листі, рішенням суду витребувано з чужого незаконного володіння об’єкт нерухомого майна із зазначенням його ідентифікаційних даних, а саме адреси та реєстраційного номера в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав). У той же час відповідно до відомостей Державного реєстру прав вказаний об’єкт нерухомого майна було поділено на окремі об’єкти з відкриттям окремих розділів та присвоєння реєстраційних номерів, що також знайшло своє відображення в описовій частині рішення суду.

Насамперед зауважуємо, що надання відповіді на питання та аналіз конкретної ситуації виходять за межі компетенції Міністерства юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228.

Відповідно до підпунктів 32 та 83-5 пункту 4 вказаного Положення Міністерство юстиції України надає роз’яснення з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються, надає узагальнені роз’яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав).

Водночас у контексті порушеного питання та з метою формування єдиної практики застосування законодавства з питань державної реєстрації прав вважаємо, що державна реєстрація права власності на підставі рішення суду про витребування з чужого незаконного володіння об’єкта нерухомого майна, який, як зазначено у рішенні суду, зазнав поділу, має здійснюватися щодо об’єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті поділу об’єкта нерухомого майна, що належав власнику до незаконного вибуття, з огляду на таке.

За загальним правилом рішення суду є екстраординарною підставою для зміни суб’єкта права та у випадку віндикації не має самостійного характеру – лише анулює юридичне значення однієї чи кількох транзакцій у відповідному ланцюжку та відновлює права певного суб’єкта (на відміну, до речі, від судового рішення про визнання права власності за набувальною давністю – у такому разі рішення суду є самостійною та фактично первинною підставою для набуття права власності).

Тобто сутністно віндикація – це відновлення правомочностей власника щодо володіння, користування та розпоряджання річчю.

У той же час річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (стаття 179 Цивільного кодексу України).

Статтею 332 Цивільного кодексу України врегульовано відносини права власності, пов’язані з переробкою речі.

У частині переробки речі особою, що не має на те законних підстав, зазначене регулювання зводиться до того, що суб’єкт права власності залишається незмінним, проте відповідні права закономірно охоплюють не річ, що була до переробки, а вже перероблену річ.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон) на кожний об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об’єкту.