Міністерство юстиції […] щодо деяких питань, пов’язаних із порядком проведення державної реєстрації права довірчої власності на об’єкт нерухомого майна, та повідомляє наступне.

Відповідь у стислому викладенні (#Мін’юстПростоюМовою)

Право довірчої власності слід розглядати у двох різних випадках: "право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно" та "право довірчої власності" як похідне речове право на нерухоме майно.

Головною відмінною ознакою зазначених речових прав є наявність/відсутність основного зобов’язання за договором про встановлення довірчої власності. Залежно від вказаного і визначається спосіб проведення державної реєстрації відповідного речового права.

Відповідь у розгорнутому викладенні (#Мін’юстОфіційно)

Для надання відповіді на порушені у листі питання стосовно процедури проведення державної реєстрації права довірчої власності, в першу чергу слід дослідити та проаналізувати правову природу поняття "довірчої власності".

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Статтею 1029 ЦК визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Згідно з частиною п’ятою статті 1033 ЦК управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Тобто в даному випадку, враховуючи що в управителя виникають право володіння, користування і розпорядження майном, переданим в управління, але при цьому власник (установник управління) залишається незмінним, право довірчої власності по суті є речовим правом на майно, похідним від права власності.

У свою чергу параграф 8 глави 49 ЦК передбачає порядок, відповідно до якого право довірчої власності виникає як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно зі статтею 597-1 ЦК за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

При цьому згідно з частиною першою статті 597-4 ЦК об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі – користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності.

Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Договір про встановлення довірчої власності може передбачати право користувача передавати об’єкт довірчої власності у тимчасове користування третім особам.

Право користування об’єктом довірчої власності третіми особами визначається відповідним договором про встановлення довірчої власності та підлягає державній реєстрації, зокрема як речового права, у встановленому законодавством порядку.

У свою чергу право довірчої власності, набуте в порядку, передбаченому статтею 597-13 ЦК, також розглядається як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 597-13 ЦК довірча власність може виникнути на підставі договору, відповідно до якого одна сторона за власний рахунок, але в інтересах та за рекомендацією іншої сторони придбаває у третьої особи майно у довірчу власність.

При цьому сторона, яка придбала майно у довірчу власність, отримує право вимоги до особи, за рекомендацією якої відбулося придбання, щодо сплати компенсації вартості такого майна та/або процентів за користування чужими грошовими коштами.

У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, особа, яка придбала майно, набуває прав та обов’язків довірчого власника, а особа, в інтересах та за рекомендацією якої було придбане майно, – довірчого засновника.

Слід зауважити, що відповідно до положень статті 55 Закону України "Про нотаріат" договори про встановлення довірчої власності, об’єктом якої є нерухоме майно, яке належить третім особам і стане власністю довірчого засновника після укладення такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності довірчого засновника на нерухомість.