Міністерство юстиції розглянуло ваше звернення від 15 січня 2020 року № 01/01-28/122 щодо надання роз’яснення з питання державної реєстрації права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою та в межах компетенції повідомляється таке.

Перелік речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, визначений у частині першій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон), а саме:

1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;

2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:

право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань); інші речові права відповідно до закону;

3) обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, установлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Разом з тим, визначений у частині першій статті 4 Закону перелік речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, не містить норм, які б передбачали державну реєстрацію права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

Водночас здійснений аналіз інших законів України засвідчив, що вони також не містять імперативних норм зобов’язувального характеру щодо державної реєстрації прав довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, що унеможливлює провести державну реєстрацію такого права керуючись положенням абзацу одинадцятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону, згідно з яким державній реєстрації прав підлягають інші речові права відповідно до закону.

При цьому важливо зазначити, що частиною першою статті 6 Земельного кодексу Української РСР (у редакції від 18 грудня 1990 року № 561-XII, далі – Кодекс) встановлено, що у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; садівництва; дачного і гаражного будівництва; традиційних народних промислів; у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання. Порядок успадковування права володіння земельною ділянкою визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.