Міністерство юстиції України розглянуло Ваше звернення […] та в межах компетенції повідомляє таке.

У зверненні йдеться про те, чи може бути передавальний акт чи розподільчий баланс підставою державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою у випадку реорганізації юридичної особи – користувача такої земельної ділянки.

Відповідь у стислому викладенні (#Мін’юстПростоюМовою)

Так, державна реєстрація права постійного користування може бути проведена на підставі передавального акта чи розподільчого балансу у випадку, описаному в зверненні.

Відповідь у розгорнутому викладенні (#Мін’юстОфіційно)

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

В той же час земельні відносини врегульовані Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України. Так, відповідно до пункту "в" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Частиною п’ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Варто зазначити, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону).

Також варто зазначити, що при прийнятті рішення державний реєстратор речових прав на нерухоме майно має керуватися нормами як загального, так і спеціального законодавства.