Міністерство юстиції України з метою формування єдиної практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань повідомляє таке.

Останнім часом трапляються непоодинокі випадки, пов’язані з відмовою у проведенні державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи на підставі порушення встановленого законодавством строку для подання документів (пункт 10-5 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" (далі – Закон про реєстрацію).

Найчастіше основною причиною цього є дата прийняття рішення уповноваженим органом управління юридичної особи та відповідно його чинність на момент подання до державного реєстратора.

У зв’язку із зазначеним вважаємо за необхідне звернути увагу суб’єктів державної реєстрації на такі правові норми.

Загальні положення щодо юридичних осіб визначаються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ). Зокрема, відповідно до положень частини першої статті 105 ЦКУ учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Отже, як вбачається з вищезазначеного, передбачено виключно строк для подання відповідних документів, проте не встановлено будь-яких правових наслідків для такого рішення у разі неподання його в установлений строк та, зокрема, не передбачено втрату ними чинності.

Розглядаючи це питання, варто також зауважити, що рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Разом з тим з огляду на положення ЦКУ необхідно констатувати, що відповідно до статті 89 ЦКУ юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи встановлюються законом. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав, ніж встановлені законом, не допускається.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців, регулює Закон про реєстрацію.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону про реєстрацію державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (далі – державна реєстрація) – офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту, зокрема, створення або припинення юридичної особи, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону про реєстрацію встановлено, що одним із принципів, на яких базується державна реєстрація, є врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, передбачено статтею 25 Закону про реєстрацію, відповідно до якої державний реєстратор перевіряє подані йому документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації (стаття 28 Закону про реєстрацію). Однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації є подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.