Міністерство юстиції розглянуло лист щодо надання роз'яснення стосовно застосування пункту 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України і повідомляє, що розгляд та вирішення порушеного питання не належить до компетенції Мін'юсту України, що діє відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики, зокрема у сфері зайнятості населення та трудової міграції, є Міністерство соціальної політики України, яке відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення щодо здійснення державної політики у зазначеній сфері (абзац другий пункту 1, підпункт 79 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 389).

Разом з тим в порядку інформування зазначаємо таке.

Пунктом 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Згідно з положеннями статті 43 Кодексу розірвання трудового договору з вказаної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Як зазначено у Науково-практичному коментарі до статті 41 Кодексу, у зв’язку із вчиненням аморального проступку можуть бути звільнені особи, до складу трудових обов'язків яких входить виконання виховних функцій.

Підставою для звільнення працівника може бути вчинення аморального проступку як пов'язаного, так і не пов'язаного з роботою, вчинення такого проступку як у робочий, так і у вільний від роботи час. Зміст проступку, що дає підстави для звільнення, законодавство не визначає. Воно тільки називає проступок аморальним, відсилаючи тим самим до моралі.

При цьому Пленум Верховного Суду України у пункті 28 постанови від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказав, що при вирішенні справ про звільнення з підстави, зазначеної у пункті 3 статті 41 Кодексу, суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.