У зв'язку з листом народного депутата України <...> у Міністерстві юстиції України розглянуто лист <...> щодо надання роз'яснення з питань застосування положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та повідомляється.

27 квітня 2014 року набрав чинності Закон України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (частина перша статті 2 Закону).

Статтею 13 цього Закону передбачено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

У зв'язку з цим інформуємо, що листом Першого віце-прем'єр-міністра України від 08 травня 2014 року № 16143/2/1-14 (пункт 10) до доручення Прем'єр-міністра України від 07 травня 2014 року № 16143/1/1-14 Міністерству економічного розвитку і торгівлі доручено розробити та внести в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний законопроект.

Також у контексті викладеного слід зазначити, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 377 ГКУ зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу , та/або робочою силою.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому статтею 10 Митного кодексу України встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Також статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.