До недавнього часу питання діяльності адвокатури регулювалися Законом України "Про адвокатуру" 1992 року. Необхідно відзначити, що Закон 1992 року являв собою значний крок у становленні сучасного інституту адвокатури. Зокрема, були визначені статус адвокатури України та її основні завдання, окреслено правовий статус адвоката, закріплено основні принципи та організаційні форми здійснення адвокатської діяльності, гарантії адвокатської діяльності, професійні права та обов'язки адвоката, закладено основи адвокатського самоврядування тощо.

Разом з тим подальший розвиток економічного і правового поля країни, інтеграція України в європейську спільноту обумовили необхідність розвитку і вдосконалення правового забезпечення діяльності адвокатів. Крім того, необхідність створення професійної асоціації адвокатів було одним із зобов'язань, взятих на себе Україною при вступі до Ради Європи ( Висновок Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 (1995 року)).

Отже, у липні 2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), який набрав чинності 15 серпня 2012 року.

Цим Законом комплексно реформовано засади здійснення адвокатської діяльності в Україні відповідно до міжнародних демократичних стандартів, що забезпечить надання адвокатами професійної правової допомоги кожному, хто її потребує.

У Законі враховано висновки Венеціанської комісії до законопроектів про адвокатуру, що раніше направлялися на її розгляд Україною.

Прийняття нового Закону визначило законодавчі засади для створення в Україні професійного самоврядного інституту адвокатури та посилення гарантій діяльності адвокатури.

Особливу увагу у Законі приділено питанням, які забезпечують реалізацію гарантій незалежності та ефективності функціонування інституту адвокатури в цілому та надання адвокатами якісної правової допомоги, зокрема:

удосконалено порядок допуску до професії адвоката. На законодавчому рівні закріплено чіткий порядок отримання статусу адвоката, якого не було раніше. Після успішного складання кваліфікаційного іспиту передбачено проходження кандидатом стажування у практикуючого адвоката, що дозволить отримати необхідну підготовку для здійснення адвокатської діяльності та набути професійні уміння та навички майбутнього адвоката;

визначено чіткі види та гарантії адвокатської діяльності. Так, видами адвокатської діяльності, зокрема, є представництво інтересів в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення, надання консультацій і роз'яснень з правових питань та правовий супровід діяльності фізичних і юридичних осіб. Закон передбачає достатньо повноважень адвоката (зокрема, звернення з адвокатським запитом для отримання доказів та іншої інформації щодо справи клієнта), а також гарантій адвокатської діяльності (заборона вимагати від адвоката, його помічника чи стажиста відомостей, що містять адвокатську таємницю, заборона проведення огляду та вилучення документів, пов'язаних з адвокатською діяльністю, тощо), які мають унеможливити втручання в діяльність адвоката та не допустити розголошення адвокатської таємниці;

закріплено організаційні форми адвокатської діяльності: адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання;