З часу прийняття Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.94 року, яким було визначено правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності, практика його застосування показала важливість встановлених ним положень. З метою удосконалення окремих його норм до вказаного Закону у вересні 2004 року були внесені істотні зміни, які позитивно позначилися на практиці його застосування. Зокрема, зміни щодо вимог до суб'єктів судово-експертної діяльності, порядку фінансування державних спеціалізованих установ судових експертиз, державної атестації методик проведення судових експертиз та інші новели організаційного характеру.

Разом з тим, за час правозастосування цього Закону Верховною Радою України прийнято та введено в дію Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, якими уточнено статус судового експерта та порядок призначення судових експертиз, а також взагалі місце та особливості судової експертизи в системі процесу доказування.

За останні роки законодавцем змінено термінологічне визначення органів, які наділені правом призначення експертиз та розширено коло таких суб'єктів. Так, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" правом призначення експертиз, для вирішення питань, що виникають у процесі виконавчого провадження й потребують застосування спеціальних знань під час оцінки майна наділено державного виконавця.

Останнім важливим чинником, яким внесено принципово нові підходи в систему кримінального судочинства України є прийняття Кримінального процесуального кодексу України. Його новели суттєво торкнулись усіх без виключення стадій кримінального процесу, у тому числі самого поняття та порядку призначення і проведення судової експертизи.

Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України та Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість призначення додаткових, повторних, комісійних та комплексних експертиз. Поряд з тим, в новому Кримінальному процесуальному кодексі України на відміну інших процесуальних законів, за таким процесуальним статусом експертиз взагалі не визначено.

Тому на нашу думку, визначення понять, підстави призначення та порядок проведення таких експертиз обов'язково повинні бути відображені й в базовому Законі.

Поряд з узгодженням норм базового Закону та процесуального законодавства потребує комплексного підходу вирішення наступних питань.

З урахуванням сучасних тенденцій розвитку судової експертології як науки та тривалих дискусій в наукових колах криміналістики і судової експертизи щодо єдиного визначення та конкретизації понять, які вживаються у даній галузі, існує нагальна потреба в однозначному термінологічному визначенні понятійного апарату базового Закону.

Поряд з тим, потребують систематизації та конкретизації права і обов'язки судового експерта, що характеризують його процесуальний статус як учасника відповідного процесу, так і правовий статус експерта як посадової особи державної спеціалізованої установи судових експертиз та професійного судового експерта, що не є працівником такої установи.

Слід зазначити, що з набуттям чинності Закону України "Про засади запобігання і протидії з корупції" співробітники державних спеціалізованих установ, а також експерти, які не працівниками цих установ є суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Оскільки, дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, вони повинні бути відображені в базовому Законі України "Про судову експертизу".