Міжнародний досвід боротьби з відмиванням доходів, отриманих від злочинної діяльності, свідчить, що правовою основою протистояння легалізації таких коштів, особливо за умов глобалізації, є не тільки міжнародні правові документи, але і досконале національне законодавство.

Міжнародні документи відносять певні дії до дій щодо легалізації незаконно отриманих доходів, в тому числі такі як:

- зміну правового режиму або передачу майна, придбаного в результаті злочинної діяльності чи участі в злочинній діяльності, з метою приховування, перекручення факту незаконного походження цього майна;

- приховання або перекручення дійсного правового режиму, джерела походження, місцезнаходження майна, його незаконне розміщення, переміщення, також приховування або перекручення прав на майно, свідомо придбаного в результаті злочинної діяльності або участі у злочинній діяльності;

- придбання чи збереження, використання майна, що на час його одержання було свідомо придбане в результаті злочинної діяльності чи участі у злочинній діяльності.

Тобто, як бачимо, здійснення таких дій є нетрадиційними способами по відмиванню доходів. А для їх проведення необхідно використання повноважень певних установ та професій, які раніше не були задіяні в складній системі відмивання брудних доходів.

З урахуванням міжнародного досвіду, до законодавчих актів України внесено відповідні зміни та істотно розширено коло осіб, яких віднесено до суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Так, з прийняттям Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 18.05.2010 № 2258-VI (далі - Закон) на нотаріусів покладено нову функцію, здавалося б не властиву самій їх діяльності, а саме, здійснення фінансового моніторингу та відповідно віднесено їх до спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Хотілось би звернути увагу, що Закон відносить нотаріусів не просто до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а до спеціально визначених (ст. 5 Закону). Очевидно і забезпечення такої функції, як проведення фінансового моніторингу, а відповідно і виконання обов'язків у спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відрізняються від забезпечення функції та виконання обов'язків суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Стаття 1 Закону розкриває суть поняття фінансового моніторингу, як сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Як бачимо, є первинний та державний фінансовий моніторинг.

В свою чергу, державний фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

А первинний фінансовий моніторинг складає сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, на виконання вимог Закону та в свою чергу включають проведення обов'язкового фінансового моніторингу та внутрішнього фінансового моніторингу.

Який же первинний фінансовий моніторинг як спеціально визначені суб'єкти проводять нотаріуси?

Стаття 6 Закону визначає загальний перелік завдань, обов'язків та прав суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Однак цією ж статтею передбачено, що на спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу не поширюються певні обов'язки, в тому числі:

- щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону;

- та повідомлення Держфінмоніторингу про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.

Таким чином, ми з'ясували, що Закон покладає на нотаріуса як спеціально визначеного суб'єкта первинного фінансового моніторингу обов'язок проведення внутрішнього фінансового моніторингу, а також встановили, що обсяг обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу у нотаріуса менший порівняно з іншими суб'єктами.

Тепер з'ясуємо порядок настання певних обов'язків у нотаріуса.

Так, пунктом першим частини другої статті 6 Закону передбачено обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу стати на облік у Держфінмоніторингу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму , який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 (далі - Порядок), передбачено механізм взяття на облік нотаріусів.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 Порядку визначено, що нотаріуси, як спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу, подають Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону .

Як бачимо, тільки за умови встановлення ділових відносин з клієнтом і тільки щодо посвідчення певних правочинів нотаріус подає необхідну інформацію для взяття його на облік як суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Такими правочинами є:

купівля-продаж нерухомості;

управління активами клієнта;

управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Діловими відносинами, відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону , є відносини між клієнтом та нотаріусом, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.

Згідно із статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Враховуючи наведене, ділові відносини вважаються встановленими з моменту укладання договору про надання відповідних послуг як у письмовій формі, так і в усній формі, у випадках, коли законодавством для укладання таких договорів письмова форма не обов'язкова.

Враховуючи специфіку діяльності нотаріуса - встановлення ділових відносин з клієнтом - є первинною складовою вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до пункту 7 Порядку інформація, необхідна для взяття суб'єкта на облік, подається на паперових носіях за формою, встановленою Держфінмоніторингом.

З метою забезпечення виконання зазначеного Порядку Держфінмоніторингом прийнято наказ від 26.08.2010 № 148 "Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення", який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.10.2010 року за № 891/18186.

Наказом затверджено форму № 1-ФМ "Форма обліку СПФМ (відокремленого підрозділу)" . Нотаріуси заповнюють форму, передбачену для спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово.

Законом визначено, що внутрішній фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу з:

- виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, відповідно до статті 16 Закону ;

- із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

- ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників;

- подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

- а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

Стаття 16 Закону містить ознаки та говорить про інші ризики для визначення певних фінансових операцій такими, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

Виникає перше запитання з приводу того, що ж таке фінансова операція для нотаріуса. Закон дає нам відповідь на це запитання таким чином, що фінансова операція - це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Що таке активи, ми розуміємо, дії нотаріуса щодо активів клієнта для нас теж зрозумілі, а те, що нотаріус за певних умов є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, знову ж таки, визначено Законом.