З моменту закріплення у Конституції та деяких спеціальних законах України права на безоплатну правову допомогу осіб реалізація такого права в повному обсязі була неможливою через відсутність єдиної законодавчо визначеної політики у сфері надання правової допомоги коштом держави.

Прийняття Верховною Радою України Закону України "Про безоплатну правову допомогу" , який набрав чинності 9 липня 2011 року, дозволило Україні отримати правову базу та інституціональний механізм для реалізації як закріпленого статтею 59 Конституції України права кожного на правову допомогу, зокрема, у випадках, коли вона відповідно до закону повинна надаватись безоплатно, так і зобов'язань за низкою міжнародних договорів, які містять положення щодо надання правової допомоги і учасником яких є Україна. Зокрема, це Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. , які прямо чи опосередковано встановлюють зобов'язання для держав-учасниць надавати безоплатну та кваліфіковану правову допомогу малозабезпеченим особам при обвинуваченні їх у вчиненні кримінальних правопорушень.

Так, у § 3 (c) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Україна, ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. , взяла на себе зобов'язання створити умови та можливості для надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим особам при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Прийнятий Закон визначає порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги, суб'єктів її надання, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у цій сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.

Визначальними принципами надання правової допомоги, що гарантується державою, відповідно до нового Закону є її доступність та якість. Відповідно до Закону безоплатна вторинна правова допомога фінансується за рахунок видатків Державного бюджету України. Таким чином, гарантованість державою безоплатної правової допомоги набуває нового - реального - змісту.

Закон передбачає надання двох видів безоплатної правової допомоги - первинної та вторинної. Таким чином, законодавець диференціює поняття "доступу до права" (англ. access to law, фр. acces au droit) та "доступу до правосуддя" (англ. access to justice, фр. acces au justice), адже вони є різними як за своєю формою і змістом, так і за способом реалізації.

Безоплатна первинна правова допомога охоплює:

• надання правової інформації;

• надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

• складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних);

• надання допомоги в забезпеченні доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та медіації.

Отримати таку допомогу має право кожен: звернутися за наданням зазначеної допомоги мають право не лише громадяни України, а й іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці, тобто усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Відповідно до Закону надають первинну правову допомогу усі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування - з питань, що належать до їх компетенції, а також утворені відповідно до Закону органами місцевого самоврядування спеціалізовані установи та залучені ними фізичні і юридичні особи приватного права.

Звернення про надання безоплатної первинної допомоги надсилаються або подаються безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, які у свою чергу протягом 30 календарних днів мають надати відповідні правові послуги.

Якщо у зверненні міститься прохання лише про надання правової інформації, то відповідна інформація надається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання звернення.

У разі виникнення ситуації, коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого воно надійшло, таке звернення переадресовується у п'ятиденний строк до відповідного органу, про що повідомляється особа, яка подала звернення.

Сьогодні безоплатна первинна допомога вже надається: при багатьох органах виконавчої влади діють громадські приймальні, консультативні пункти. Так, при місцевих державних адміністраціях, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, виконавчих органах районних, міських рад діють 916 громадських приймалень з надання безоплатної правової допомоги, 1761 виїзний консультаційний пункт для надання правової допомоги громадянам віддалених районів сільської місцевості. У системі органів юстиції реалізовано можливість отримання безоплатної первинної правової допомоги, зокрема, на базі 745 громадських приймалень, що були створені при управліннях юстиції, а також 1970 виїзних консультативних пунктів, в роботі яких беруть участь працівники органів юстиції.

З метою приведення підзаконних нормативно-правових актів у частині надання безоплатної первинної правової допомоги у відповідність до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" наказом Міністерства юстиції України від 21 вересня 2011 року № 3047/5 затверджено Порядок роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги .

Суттєвий внесок роблять і неурядові організації, які надають правові послуги населенню безоплатно, зокрема, 28 створених Міжнародним фондом "Відродження" центрів правової інформації та консультацій, які також надають безоплатну первинну правову допомогу, проводять правопросвітницькі заходи та інформаційні кампанії із захисту громадських інтересів у 15 регіонах України. Так, наприклад, за 2010 - 2011 роки центр правової інформації та консультацій у Херсоні надав близько 1500 правових консультацій. За 2008 - 2011 роки у Хмельницькому центрі правової інформації та консультацій безкоштовну правову допомогу отримали понад 7000 громадян, а юристи центру надали понад 5000 юридичних консультацій і підготували близько 2000 позовних заяв. При цьому центром щомісяця проводяться виїзні прийоми у 8 сільських радах Хмельницького району. Тільки впродовж 2011 року таких виїздів було понад 60.

Наданням первинної правової допомоги займаються і юридичні клініки, які створюються при юридичних факультетах вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації. У таких клініках студенти надають безкоштовні юридичні консультації особам, що не можуть собі дозволити звернутися за платною юридичною допомогою. Діяльність юридичних клінік врегульовано наказом Міністерства освіти і науки України № 592 від 3 серпня 2006 року "Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України" . Ефективно діють та надають консультації серед інших експериментальна навчальна лабораторія факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська Академія", юридичні клініки Національного університету "Одеська юридична академія" та Національного університету "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", юридична клініка "Фенікс" Київського університету права НАН України.

Система надання безоплатної первинної правової допомоги буде формуватися та удосконалюватися саме з урахуванням досвіду діяльності зазначених громадських приймалень, центрів правової інформації та консультацій, юридичних клінік та інших організацій, що надають безоплатну первинну правову допомогу.

Безоплатна вторинна правова допомога полягатиме у наданні наступних правових послуг:

• захист від обвинувачення;

• здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

• складання процесуальних документів.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу, на відміну від первинної, мають лише окремі категорії осіб, визначені Законом , з урахуванням двох критеріїв - критерію малозабезпеченості та належності до тих категорій осіб, для яких законами вже закріплено право на безоплатну правову допомогу.

Відповідно до критерію малозабезпеченості Закон надає право на безоплатну вторинну правову особам, середньомісячний сукупний дохід сім'ї яких нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення та інвалідам, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Серед інших осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, зазначені ті особи, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт, а також підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою та особи, у справах яких відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою. Закріплення на рівні Закону права вищезазначених осіб на безоплатну правову допомогу свідчить про наближення українського законодавства до загальноприйнятих у демократичному світі стандартів захисту прав людини.

Відсутність законодавчо визначених процедур отримання безоплатної правової допомоги, право на отримання якої було у різні роки закріплене багатьма спеціальними законами за певними категоріями осіб, фактично не дозволяла таким особам скористатися своїм правом. Саме тому прийнятий Закон визначає поряд з іншими особами, що мають право на безоплатну правову допомогу, наступні категорії: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, безпритульні діти; особи, щодо яких вирішується питання про надання статусу біженця та у разі оскарження рішення щодо статусу біженця; ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ; особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань; особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною чи поновлення її цивільної дієздатності; особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку; особи, реабілітовані відповідно до законодавства України.

Надання безоплатної вторинної правової допомоги на сьогодні здійснюють три пілотні офіси громадського захисту, створені за сприяння Міжнародного фонду "Відродження" у Харкові, Хмельницькому та Білій Церкві. За 2010 рік завдяки активному захисту адвокатів Харківського офісу громадського захисту органами досудового слідства та судами було закрито 134 кримінальні справи, звільнено від кримінальної відповідальності 116 осіб; судами не задоволено понад 27% подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підзахисних. Адвокати Білоцерківського офісу громадського захисту за 2010 рік були присутні при 118 затриманнях, що проводились працівниками міліції міста і району, а це становить 76% від загальної кількості проведених затримань. Також у Хмельницькому офісі громадського захисту 87% затриманих, про яких офіс був повідомлений, не відмовилися від правової допомоги адвокатів офісу, а завдяки активному захисту на стадії затримання майже 40% затриманих осіб, щодо яких слідчим винесено подання про взяття під варту, були звільнені.

Розпочала свою діяльність з підтримки формування системи безоплатної правової допомоги Всеукраїнська благодійна організація "Українська фундація правової допомоги", метою створення якої є забезпечення доступу до правосуддя через надання правової допомоги та впровадження високих стандартів правосуддя в Україні.