За чинним законодавством України єдиним суб'єктом безпосереднього вчинення протесту векселя є нотаріус, а відповідно - при вчиненні протесту векселя має місце нотаріальне провадження. У чому полягає нотаріальне провадження при вчиненні протесту векселя, яка його правова сутність, умови, тощо, - розглянемо у нашій публікації.

Для того, щоб визначити поняття нотаріального провадження при вчиненні протесту векселя слід висвітлити значення поняття "нотаріальне провадження" загалом. Проте, на сьогоднішній день визначення зазначеного поняття становить дискусійне питання - у наукових джерелах зустрічаються ототожнення понять "нотаріальне провадження" і "нотаріальний процес". Попробуємо висловимо власну думку з приводу зазначеного та наведемо дефініції, які за нашим міркуванням найбільш відповідають правовій дійсності.

Підтримаємо позицію С.Я.Фурси з приводу визначення основних понять, що представляють для нас опосередкований інтерес, і таким чином:

- нотаріальна дія - це окрема дія нотаріуса чи іншої повноважної особи, яка визначається окремим змістом і є складовою частиною провадження або процесу оформлення провадження;

- нотаріальне провадження - це сукупність послідовно вчинюваних нотаріальних дій, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності (достовірності), і процесу його оформлення;

- нотаріальний процес - це сукупність вчинюваних нотаріальних проваджень або нотаріальних дій, якщо за однією заявою вчиняється одне провадження, та нотаріально-процесуальних правовідносин, які виникають під час вчинення нотаріального провадження;

- нотаріальна процедура - це спеціальні правила, що регламентують діяльність нотаріусів з вчинення нотаріальних дій.

Отже, на підставі наведених дефініцій можна стверджувати, що у найзагальнішому розумінні (широке розуміння) нотаріальне провадження при вчиненні протесту векселя - це сукупність послідовно вчинюваних юридично значимих нотаріальних дій і процес їх оформлення, метою чого є вчинення протесту векселя у його загальному розумінні (на нашу думку, кінцевою метою є власне відмітка нотаріуса про протест, вчинення ж виконавчого напису є окремою нотаріальною дією із власним юридичним значенням).

Основною особливістю протесту векселя про неплатіж є те, що він вчиняється нотаріусом як щодо простого, так і щодо переказного векселів. Що ж стосується інших видів протесту векселя, то вони вчиняються лише щодо переказного векселя.

Тобто можна умовно виділити таку ознаку протесту векселя про неплатіж, як універсальність - можливість вчинення щодо усіх видів векселя: простого і переказного.

Метою звернення до нотаріуса для вчинення протесту векселя про неплатіж є створення умов для збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних за векселем осіб - трасанта, індосантів та їхніх гарантів (авалістів). Більш того, значення вчинення протесту векселя про неплатіж полягає в тому, що опротестований вексель з причин неоплати є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису нотаріуса.

Даний вид протесту векселя має ознаки, притаманні лише йому та які дозволяють його відрізняти від інших видів. Проте основною особливістю є відсутність оплати, як передумова для звернення до нотаріуса та обов'язкова вимога для вчинення протесту.

Розглянемо, у чому виражається неплатіж, для чого розглянемо особливості, пов'язані з оплатою векселя.

Засади здійснення оплати за векселем урегульовано Законом України "Про обіг векселів в Україні" і Уніфікованим законом. Оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" закріплено, що платіж за векселем здійснюється на території України лише у безготівковій формі, то загальні правила і стандарти таких розрахунків урегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України N 22 від 21 січня 2004 року. Оскільки розрахунки за векселем можуть здійснюватися в іноземній валюті, то вказане питання урегульовується також валютним законодавством, зокрема, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до чинного законодавства, платіж за векселем повинен бути проведений негайно після його подачі до оплати. Держатель векселя терміном "на певну дату" або "у визначений строк від дати складання" або "від пред'явлення" повинен пред'явити вексель до платежу або у день, коли він повинен бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів. Вексель, виданий строком "за пред'явленням", повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року з дня складання, якщо тільки цей термін не подовжений векселедавцем, або ж якщо він не скорочений векселедавцем, або індосантами (особами, які передають вексель новому векселедержателю за допомогою індосаменту - передавального напису на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші (алонжі), за допомогою якої права за векселем і сам вексель передаються від одного векселедержателя до іншого).

Пред'явлення векселя до платежу виражається у вимозі до особи, зобов'язаному здійснити платіж за векселем, сплатити вексельну суму. Залежно від виду векселя - простий він чи переказний, така вимога пред'являється до векселедавця простого або до акцептанта (платнику за переказним векселем, який дав свою згоду оплатити вексель шляхом проставлення власноручного підпису на векселі - акцепту) переказного векселя. Вимога про оплату переказного векселя, акцепт за яким заборонений, пред'являється до платника. Якщо вексель доміцильований (підлягає оплаті у третьої особи), вимога про оплату векселя пред'являється до доміциліату - особі, уповноваженій вексельним боржником при настанні терміну оплатити пред'явлений вексель від імені та за рахунок боржника.

Норми Уніфікованого закону складалися у період, коли були поширені готівкові розрахунки, для здійснення яких не було потрібно розриву в часі, як для безготівкових грошових розрахунків, що застосовуються в даний час. Тому, якщо раніше векселедержатель у встановлені терміни пред'являв вексель для оплати боржнику в місці платежу та не отримував готівкові кошти в якості оплати за векселем, у нього залишалося досить часу для здійснення протесту в неплатежі. У теперішній же час у зв'язку з забороною, зокрема на території України, платежів за векселем в якій-небудь іншій формі, окрім безготівкової для вчинення протесту в неплатежі пред'явлення векселя до платежу за доцільне здійснювати через нотаріуса до вчинення ним протесту. Цей спосіб пред'явлення векселя до платежу представляється найбільш "безпечним" з точки зору дотримання строків здійснення протесту в неплатежі, оскільки їх пропуск тягне вельми несприятливі наслідки для векселедержателя.

Повертаючись до питання порядку здійснення оплати за векселем, зазначимо, якщо вексель виражений в іноземній валюті, то платіж за таким векселем на території України може бути здійснено у національній валюті України за курсом Національного банку України на день настання терміну платежу, у разі ж якщо боржник прострочить платіж, на вимогу векселедержателя платіж має бути проведений за курсом Національного банку України на день платежу. За умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України платіж за векселем, вираженого в іноземній валюті, може здійснюватися і в іноземній валюті.

У разі ж, якщо векселедавець зробив у векселі застереження ефективного платежу, тобто обумовив валюту платежу, відмінну від валюти видачі, то оплата за векселем має здійснюватися за правилами, викладеним вище.

Векселедержатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу від платника. Останній, у свою чергу, при здійсненні ним часткового платежу може зажадати від векселедержателя проставлення відмітки на векселі про такий платіж і видачі йому про це розписки. При повній оплаті вексельної суми платник може вимагати передачі йому векселя з розпискою про отримання платежу.

Для того, щоб здійснити платіж за векселем, необхідно звернутися до відповідного органу, що здійснює розрахунково-касове обслуговування. Функції таких органів в Україні здійснюються установами банків (для суб'єктів підприємницької діяльності) і органами Державного казначейства України (для суб'єктів, що фінансуються з державного бюджету і знаходяться на розрахунково-касовому обслуговуванні в органах Державного казначейства України). Вказані органи виконують функції розрахункових палат, про які йде мова в Уніфікованому законі.

Процедура пред'явлення векселів до платежу в банки як в розрахункові палати затверджена постановою правління Національного банку України N 403 від 25 вересня 2001 року "Про затвердження Положення про розрахункові палатах для пред'явлення векселів до платежу" (далі - Положення N 403).

Кожен векселедержатель має право в разі настання терміну платежу за векселем пред'явити вексель у розрахункову палату. Відповідно до вимог статті 38 Уніфікованого закону векселедержатель, який пред'явив вексель у розрахункову палату в строк платежу за векселем, вважається здійснив своєчасне пред'явлення векселя до платежу.

Процедура пред'явлення векселя до банку як в розрахункову палату включає у себе наступні два етапи:

1) виявлення векселедержателем наміру (шляхом подання відповідної заяви) пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні строку платежу за цим векселем.

Векселедержатель, який має намір пред'явити вексель у розрахункову палату, подає в останню відповідну заяву. Така заява складається у двох примірниках та разом з іншими документами направляється або подається в розрахункову палату особисто векселедержателем. Коли подача документів здійснюється представником векселедержателя, то цей представник повинен підтвердити свої повноваження. Разом із заявою векселедержатель подає у розрахункову палату: оригінал векселя, копію лицьового і зворотного боків векселя (яка повинна відтворювати усі написи і підписи, вчинені на векселі, разом з Алонж - у разі його наявності). Строки звернення до розрахункової палати Положенням N 403 обмежені:

- для векселів з терміном платежу "на певну дату", "у певний термін від пред'явлення", "у певний термін від дати складання";

- заява подається в розрахункову палату не пізніше ніж за 14 робочих днів до настання терміну платежу;

2) пред'явлення векселя у розрахункову палату в строк платежу з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою. Розрахункова палата приймає в платіж тільки векселі, що відповідають нижчевикладеним вимогам:

- по них настав термін платежу і щодо них дотримано строк, встановлений для пред'явлення векселів до платежу;