Шлюб - це основа сім'ї. З правових норм, що регулюють порядок та умови його укладення, починається правове регулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Одночасно статтею 63 Конституції України визначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Тобто, ізоляція людини в місцях позбавлення волі не може бути абсолютною. Сімейним кодексом України (далі - Кодекс) встановлено, що шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Слід зазначити, що для всіх осіб, які бажають зареєструвати шлюб, є однаковими як умови вступу до шлюбу, так і перешкоди для його укладення.

Відповідно до положень Кодексу умовами вступу в шлюб є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним, а також досягнення особами, які бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку (для жінки - 17 років, для чоловіка - 18 років).

Водночас перешкодами для укладення шлюбу є, зокрема, перебування в іншому шлюбі; наявність між особами, які бажають зареєструвати шлюб, родинних зв'язків прямої лінії споріднення (не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри - як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця).

Наявність між особами, які бажають зареєструвати шлюб, відносин усиновлення також є перешкодою для укладення шлюбу (у шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина). Можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною допускається лише у разі скасування усиновлення. Право на укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, може бути надане лише за рішенням суду.

У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним.

Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про його реєстрацію. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.

Статтею 14 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого з пред'явленням для посвідчення їх особи і віку паспортів або паспортних документів. Повторний шлюб реєструється органом державної реєстрації актів цивільного стану за умови пред'явлення особами, які раніше перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу.

Враховуючи вищенаведене, при поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, повинні пред'явити паспорти чи паспортні документи, а також документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу або визнання шлюбу недійсним (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, при визнання шлюбу недійсним, свідоцтво про смерть одного з подружжя, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним тощо).