На теперішній час в Україні відбувається активне реформування економіки в цілому, у тому числі системи державних закупівель. Механізм проведення процедур закупівель має бути одним із ключових елементів підвищення ефективності державної економічної політики та базуватися, зокрема, на засадах добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, недискримінації учасників, об'єктивності та неупередженості оцінки тендерних пропозицій, а разом з цим запобігати проявам корупції у сфері державних закупівель.

Проте всі учасники на ринку державних закупівель відзначають неефективність системи державних закупівель. Велика кількість проблем, що виникають, позначаються, в першу чергу, на стані економіки країни в цілому. Основні проблеми виникають, передусім, через недосконалість законодавчої бази, що регулює процес державних закупівель.

Діюча система державних закупівель потребує постійного удосконалення з метою пошуку найбільш раціональної та прийнятної для нашої економіки моделі розвитку та функціонування системи державних закупівель.

Першим і важливим кроком у розбудові сучасної цивілізованої ринкової економіки було прийняття Верховною Радою України 22 лютого 2000 року Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Прийнятий Закон мав серйозні недоліки, однак його прийняття вважалось для країни одним з найперспективніших шляхів раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Закон закріпив правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

Метою цього Закону було створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання. Цей Закон застосовувався до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснювались за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуг становила або перевищувала 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.

Натомість, низька мінімальна вартісна межа товарів, робіт і послуг для застосування процедур торгів була однією із основних недоліків чинної на той час системи державних закупівель, що, в свою чергу, спричиняло незацікавленість постачальників брати участь у торгах при здійсненні закупівель у незначних обсягах.

Крім того недоліками Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" були:

- невиправдане затягування термінів організації та проведення торгів внаслідок довготривалого розгляду відповідних матеріалів Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель, яка надавала висновки та приймала рішення з питань, що стосуються сфери державних закупівель;

- зупинення укладення договорів із переможцями тендерів внаслідок недобросовісного оскарження результатів торгів у різних інстанціях;

- надання Тендерній палаті України, що є громадською організацією, невластивих для організації з таким статусом повноважень;

- включення учасників на платній основі до реєстрів учасників процедур закупівель та недобросовісних учасників, а також до тематичного каталогу учасників процедур закупівель, що видавала Тендерна палата України;

- вимога щодо обов'язкового надання тендерного забезпечення, яка не завжди могла виконуватись всіма учасниками, а саме малими та середніми підприємствами та фізичними особами - підприємцями, що, в свою чергу, призводило до обмеження конкуренції на ринку державних закупівель, а також до додаткового витрачання державних коштів;

- безпідставне завищення вартості послуг, пов'язаних з організацією тендерних торгів;

- право на оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника будь-якою особою, що не є учасником торгів.

Всі ці недоліки свідчили про недосконалість законодавства про державні закупівлі та невиправдано складний, непрозорий та неефективний механізм їх здійснення.

20 березня 2008 року Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" визнано таким, що втратив чинність.

З метою забезпечення ефективного використання державних коштів відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" 17 жовтня 2008 року постановою N 921 Урядом було затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі - Положення).

Слід наголосити, що з часу введення в дію Положення у системі державних закупівель відбулися суттєві позитивні зрушення, зокрема:

зменшилось фінансове навантаження на замовників та потенційних учасників торгів;

публікація оголошення щодо проведення торгів в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" та їх оприлюднення на загальнодержавному веб-порталі "Державні закупівлі" здійснювалось на безоплатній основі;

тендерне забезпечення та забезпечення виконання договору було не обов'язковим;

значно зменшилися витрати суб'єктів господарювання щодо довідок, необхідних для участі у торгах.

Все це, в свою чергу, позитивно вплинуло на відновлення довіри до сфери державних закупівель, яка була значно підірвана за часів функціонування Тендерної палати України. Про це свідчило і збільшення частки конкурентних процедур у загальній структурі закупівель за державні кошти. При цьому збільшення частки застосування конкурентних процедур стало однією з основних передумов створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель та досягнення оптимального і раціонального використання державних коштів.

Поряд з цим у сфері державних закупівель можна було констатувати наявність низки проблем, які ускладнювали діяльність замовників і учасників торгів, а подекуди унеможливлювали її.

Нарешті, вдалою заміною Положенню став прийнятий Верховною Радою України 1 червня 2010 року Закон України "Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон), який набрав чинності 30 червня 2010 року та введений в дію 31 липня 2010 року. На сьогодні Закон є чинним.

Не можна не відзначити, що саме його прийняття стало для країни позитивним кроком для стабілізації ситуації у сфері державних закупівель, яка понад два роки була законодавчо не врегульована.

Як випливає із преамбули Закону його метою є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Зазначений Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Загалом, прийнятий Закон містить цілий ряд позитивних положень, у тому числі низку конструктивних нововведень, а саме:

- вводяться нові терміни та розширюється визначення існуючих. Так, термін "тендер" відходить у минуле, поступаючись своїм місцем "конкурсним торгам". З'являються такі ключові терміни як генеральний замовник, закупівля на засадах координації, найбільш економічно вигідна пропозиція, суб'єкт оскарження, цінова пропозиція;

- відчутно скоротився перелік товарів, робіт і послуг, на закупівлю яких дія Закону не поширюється, а також з'явився перелік товарів, робіт і послуг, особливості закупівлі яких визначаються окремими законами;