Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 N 1577,

1. Затвердити Методичні рекомендації стосовно внесення записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно, не пов'язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що додаються.

2. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (Завальна І.І.) довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома бюро технічної інвентаризації.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Відповідно до пункту 6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 28.07.2010 N 1692/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 за N 157/6445 (далі - Положення), розділ Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) складається з трьох частин, які містять записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.

Так, зокрема, відповідні записи розділу Реєстру прав містять відомості про адресу (місцезнаходження) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; прізвище, ім'я та по батькові власника чи іншого правонабувача - фізичної особи; найменування, місцезнаходження власника чи іншого правонабувача - юридичної особи тощо.

В процесі життєдіяльності фізичної особи, а також здійснення господарської діяльності юридичною особою, виникають певні обставини, що призводять до змін як персональних даних осіб, так і ідентифікаційних даних об'єктів, права щодо яких зареєстровано у Реєстрі прав. Наприклад, зміна імені фізичною особою, зміна найменування юридичної особи, зміна уповноваженими органами адресних даних об'єкта нерухомого майна тощо.

Поява таких змін, безумовно, призводить до неузгодженостей між відомостями, що містяться в Реєстрі прав, та відомостями, що містяться в офіційних документах, а тому з метою точності та відповідності інформації, яка міститься в Реєстрі прав, особа може вжити необхідних заходів, направлених на узгодження таких відомостей. При цьому наголошуємо, то вжиття таких заходів, направлених на узгодження відомостей, що містяться в Реєстрі прав, та відомостей, що містяться в офіційних документах, є правом особи, а не її обов'язком.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 12.10.2010 N 2480/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції 28.01.2003 за N 67/7388 (далі - Порядок), внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, яким він був відкритий.

Таким чином, особа може звернутися до БТІ, реєстратором якого був відкритий розділ Реєстру прав, із заявою про внесення змін до відповідною розділу Реєстру прав. Разом із заявою про внесення змін до Реєстру прав такою особою подаються правовстановлювальні документи на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та відповідні офіційні документи, що підтверджують зміну певних персональних або ідентифікаційних даних.

При цьому звертаємо увагу на те, що внесення змін у зазначених випадках не є державною реєстрацією відповідного права та не потребує заміни чи отримання нового правовстановлювального документа, зокрема свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У таких випадках правовстановлювальні документи на нерухоме майно не втрачають свою чинність і використовуються власником при визначенні юридичної долі належного йому нерухомого майна, зокрема, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, міни, передачі майна у заставу тощо. При цьому при вчиненні будь-яких юридично-значущих дій такому власнику до правовстановлювальних документів достатньо додавати офіційний документ, що підтверджує зміну персональних або ідентифікаційних даних.

1. Згідно з частиною першою статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу затверджено наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 N 65, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 29.06.2004 за N 792/9391.

Відповідно до положень зазначених Вимог у найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених ЦК, Господарським кодексом України (далі - ГК) та законами України (пункти 1.1 та 1.2).