В суспільстві XXI століття потреба в масовій інформації ("масова" в розумінні статті 20 Закону України "Про інформацію") значно посилена, оскільки громадяни все більше прагнуть самостійно оцінювати явища і події, активно брати участь у суспільних і політичних процесах.

Сьогодні населення великих міст отримує інформацію, здебільшого з Інтернету чи аудіовізуальних ЗМІ. Тоді, чи залишаються актуальними для споживачів друковані засоби масової інформації: газети, журнали та інші друковані ЗМІ? Чи не будуть витіснені найближчим часом із суспільного споживання традиційні паперові носії масової інформації телебаченням та Інтернетом, новими електронними медіа?

Згідно з даними, наведеними в Аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень "Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості" (2010 рік), за показником рівня готовності до впровадження е-урядування Україна 2010 року не потрапила навіть до перших 50-ти країн рейтингу. Утім, із пострадянських країн у цьому списку присутні лише Естонія (20-те місце) і Казахстан (46-те місце). Згідно з черговим щорічним дослідженням країн щодо активності використання в них інформаційних технологій, проведеним Всесвітнім економічним форумом (World Economic Forum), перше місце в рейтингу, країни, в якому ранжирувані відповідно до "індексу мережної готовності" (Networked Readiness Index 2009 - 2010, NRI)*, зайняла Швеція, а Росія й Україна виявилися відповідно лише на 80-му і 82-му місцях із 134 країн світу.

Погіршення рівня мережної готовності України на тлі загальносвітових показників набуває характеру сталої тенденції, оскільки минулого (2009) року вона посідала 62 місце, позаминулого (2008) - 70-те.

У деяких країнах, таких як Естонія, Фінляндія, Франція, Іспанія доступ до Інтернет розглядається як основне право людини для їхніх громадян.

При цьому варто відзначити таке: якщо в розвинених країнах в середньому 71% населення має доступ до Інтернету, то в країнах, що розвиваються, - лише 21%. Україна нині знаходиться між цими двома групами, проте значно ближче до другої, ніж до першої.

До нових медіа зараховують засоби масової комунікації, що створюються та функціонують на платформі всесвітньої мережі Інтернет. Такими є:

1) інтернет-плеєри теле- і радіоканалів;

2) CatchUpTV - інтернет-сервіси, що дають змогу переглядати телепрограми в записі (Virgin Media, WorldTVpc, LiveInternetTV);

3) відеосервіси (Hulu, YouTube);

4) блоги та міні-блоги (Twitter, Tumblr);

5) соціальні мережі: (MySpace, Facebook, Odnoklassniki, Vkontakte, Livejornal);

6) онлайн-медіаплеєри;

7) портали громадянської журналістики;

8) інтернет-радіо-сервіси;

9) фото сервіси (Flickr, Picasa);

10) компанії онлайн-прокату відео.

За даними звіту Міжнародного союзу електрозв'язку, на початок 2010 р. світова Інтернет-аудиторія складала приблизно 1,834 млрд. користувачів, що на 14,2% перевищує показник початку 2009 року (1,605 млрд. користувачів за даними того ж джерела). За кількістю користувачів Інтернетом на першому місці у світі перебуває Китай (384 млн. осіб), на другому - США (240 млн.), на третьому - Японія (99 млн. осіб). Бразилія посіла 4-те місце - (76 млн. користувачів), Німеччина - 5-те (65 млн.), Індія - 6-те (61 млн.), Росія - 7-ме (59,7 млн.).

Україна за числом користувачів Інтернетом (15,3 млн.) займає 28-ме місце у світі, збільшивши протягом 2009 р. їх кількість на 4,95 млн. осіб.

За офіційними даними Держкомзв'язку, чисельність Інтернет-аудиторії в Україні налічувала на 1 січня 2010 року понад 15,3 млн. унікальних користувачів, що складає третину населення України.

За результатами дослідження аудиторії Інтернет-користувачів України станом на 1 липня 2010 р. в Україні було 12,6 млн. Інтернет-користувачів віком від 15 років.

Виходячи з даних згаданого дослідження, розподіл Інтернет-користувачів в Україні, як і в попередні роки, є нерівномірним. Лише 36% користувачів, старших 15 років, зосереджені у селах та невеликих містах (до 50 тис. жителів), хоча у цій категорії населених пунктів проживає близько 50% громадян України. При цьому 3,2 млн. користувачів (понад 25%) зосереджено в шести найбільших містах України. (Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень "Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості" (2010 рік), джерело http://www.niss.gov.ua/public/File/2010_table/1214_dopov.pdf).

Враховуючи обмежений доступ більшості населення до Інтернет, друковані ЗМІ, поряд з телебаченням і радіомовленням, залишаються найдоступнішими джерелами масової інформації. Тому, друкованим ЗМІ "вимирання" найближчі роки не загрожує. А от осучаснення відносин в сфері створення і реєстрації друкованих ЗМІ на часі.

За Конституцією України (стаття 34) кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Тому, наявність у громадян можливості поширювати або збирати інформацію шляхом видання або придбання паперового або друкованого ЗМІ є одним із способів реалізації встановленого Конституцією права на свободу думки і слова.

Проте, є потреба у зміні процедур формалізації державою діяльності друкованих ЗМІ, оскільки правова основа їх реєстрації закладена в 1992 році й досі не змінювалась.

В перші дні незалежності України прийнято ряд ключових для країни законів, серед них Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" 1992 року. Відповідно до статті 1 Закону в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Зазначені в частинах першій та другій цієї статті Закону друковані видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України.

Для державної реєстрації друкованого ЗМІ відповідно до статті 12 Закону засновники подають до органу реєстрації заяву про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. Орган реєстрації має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується цивільна правоздатність, цивільна дієздатність засновника (співзасновників).