З метою встановлення єдиної нотаріальної практики та усунення помилок при оформленні спадкових прав фізичних та юридичних осіб, надсилається Узагальнення нотаріальної практики по оформленню спадкових прав приватними нотаріусами, підготовлене Департаментом нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об'єднань для його вивчення та використання в практичній роботі.

З метою встановлення єдиної нотаріальної практики та на виконання п. 29.2 рішення колегії Міністерства юстиції України від 26.01.2010 N 1, Міністерством юстиції України було проведено узагальнення щодо оформлення приватними нотаріусами спадкових справ та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом або заповітом, свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.

Зазначене узагальнення було підготовлено на підставі інформації, наданої головними управліннями юстиції.

За наслідками опрацювання наявної інформації, встановлено, що за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 р. приватними нотаріусами було заведено 32535 спадкових справ.

При цьому, було вжито заходів щодо охорони спадкового майна та складено актів опису у 15 випадках.

За вказаний період приватними нотаріусами було видано 28167 свідоцтв про право на спадщину, що становить приблизно 0,5% від загальної кількості нотаріальних дій, вчинених приватними нотаріусами, із них: за заповітом - 9868 свідоцтв, за законом - 18299 свідоцтв, що становить відповідно 35% і 65% від загальної кількості. На нерухоме майно - 18472 свідоцтв, на інше майно - 9695.

Крім того, приватними нотаріусами було видано 539 свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.

Кількість винесених приватними нотаріусами постанов про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину становить 336.

За результатами аналізу інформації, наданої головними управліннями юстиції, слід зазначити, що при заведенні спадкових справ приватні нотаріуси, в цілому, дотримуються положень Книги шостої Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5 (далі - Інструкція), Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 N 2368/5 (далі - Правила).

При оформленні спадкових справ нотаріуси дотримуються певної послідовності дій: перевірка факту смерті спадкодавця; установлення часу та місця відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин в матеріалах спадкових справ наявні відповідні документи.

У той же час, відповідно до поданої головними управліннями інформації, мають місце факти порушення окремими приватними нотаріусами чинного законодавства під час оформлення спадкових справ, незадовільний стан ведення нотаріального діловодства. При цьому слід зазначити, що помилки та недоліки, що мають місце у практичній діяльності приватних нотаріусів щодо оформлення спадкових справ, як правило, є типовими для нотаріусів усіх регіонів.

Аналізуючи дотримання приватними нотаріусами законодавства з питань прийняття спадщини та правильного застосування норм Кодексу, слід зазначити, що найбільш поширеною помилкою, яку допускають нотаріуси, є одночасне прийняття ними від спадкоємців заяви про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, що не узгоджується з вимогами статті 67 Закону України "Про нотаріат" та пункту 210 Інструкції.

Крім того, при зверненні до приватного нотаріуса осіб, які відповідно до статті 1268 Кодексу прийняли спадщину, від них, для видачі свідоцтва про право на спадщину, відбирається заява і про прийняття спадщини, хоча строки для прийняття спадщини, встановлені статтею 1270 Кодексу на час подачі заяви закінчилися.

Разом з тим, від спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину (частина третя статті 1268 Кодексу) вимагається заява про прийняття спадщини, чим порушуються вимоги пункту 211 Інструкції.

Зустрічаються випадки, коли в текстах заяв про прийняття спадщини приватними нотаріусами не роз'яснюються положення статей 1269, 1273 Кодексу щодо права осіб, які прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття відкликати таку заяву протягом встановленого строку.

Окремі приватні нотаріуси у заявах про прийняття спадщини за законом безпідставно надають роз'яснення статті 1241 Цивільного кодексу України про право спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині та зазначають, що "заява має бути подана в державну нотаріальну контору для відкриття спадщини".

Випадків прийняття нотаріусами заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини, чи заяв про їх відкликання, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, не встановлено, однак мало місце порушення приватним нотаріусом статті 32 Кодексу та пункту 207 Інструкції, коли було прийнято заяву про прийняття спадщини від імені неповнолітньої особи, подану її матір'ю, Хмельницька область.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 207 Інструкції заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

В той же час, склалася різна практика щодо порядку прийняття заяв при особистому зверненні спадкоємців.

Так, окремі нотаріуси викладають зміст заяви про прийняття спадщини на спеціальному бланку нотаріальних документів (стаття 34 Закону, пункт 5 Інструкції) та засвідчують справжність підпису спадкоємця, інші ж нотаріуси приймають такі заяви, виготовлені на білому аркуші паперу, при цьому встановлюють особу спадкоємця, перевіряють справжність його підпису та дієздатність (Донецька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Полтавська область).

На порушення вимог пунктів 212, 214 Інструкції, нотаріусами не з'ясовується правовий режим наявного спадкового майна та не відбираються від того з подружжя, що залишився живим, заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя або заява про те, що майно є особистою власністю спадкодавця і на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя не претендує.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, приватними нотаріусами недотримуються вимоги пункту 241 Інструкції щодо надсилання повідомлення спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину (Запорізька, Вінницька область). Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя видавались нотаріусами з наступним усним повідомленням спадкоємців, про що зроблено відмітки на заяві того з подружжя, що залишився живим.

Як вбачається з узагальненої інформації, приватні нотаріуси, в цілому дотримуються вимог законодавства щодо порядку видачі свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.

В той же час, мають місце випадки, коли нотаріуси надають неналежну правову оцінку документам, які їм подаються спадкоємцями для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зокрема, відповідно до пункту 212 Інструкції, для встановлення родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем, нотаріусами вимагаються свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Проте окремі нотаріуси до спадкової справи долучають лише довідку органу РАЦСу, що не є документом, за якими встановлюється факт родинних відносин. Крім того, приватними нотаріусами не долучаються необхідні документи, які містять відомості про останнє місце проживання, що не дає можливості встановити місце відкриття спадщини (Хмельницька, Одеська область, м. Київ).

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 211 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.