З метою встановлення єдиної нотаріальної практики при вчиненні виконавчих написів, зокрема, на підставі пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, про повернення об'єкта фінансового лізингу та усунення проблемних питань, що виникають в ході пред'явлення виконавчих написів до примусового виконання, Міністерством юстиції повідомляється наступне.

Вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса встановлені статтею 89 Закону України "Про нотаріат".

Так, у виконавчому написі повинно зазначатися:

1) дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

2) найменування та адреса стягувача;

3) найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

4) строк, за який провадиться стягнення;

5) суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

6) розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

7) номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі написи нотаріусів відносяться до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а отже зміст виконавчих написів нотаріуса має відповідати також вимогам, встановленим цим Законом.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі повинна бути зазначена дата набрання ним чинності.

Відсутність у виконавчому документі цього реквізиту надає право державному виконавцю відмовити у відкритті виконавчого провадження (пункт 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження") .

На практиці нерідко виникають ситуації, коли державні виконавці відмовляють у відкритті виконавчого провадження по тій причині, що у виконавчому написі нотаріуса не зазначена дата набрання ним чинності.

Враховуючи, що відповідно до статті 52 Закону України "Про нотаріат" запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії, датою набрання чинності виконавчим написом нотаріуса слід вважати дату його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, та зазначати про це у тексті виконавчого напису.

Що стосується пред'явлення виконавчих документів до виконання, то строки їх пред'явлення визначені частиною першою статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.