Відповідно до листа ДПА України від 23 лютого 2001 року N 1172/5/22-2316 щодо правомірності проведення взаємозаліку заборгованості при виконанні експортного та імпортного контрактів (якими передбачено здійснення розрахунків в іноземній валюті) резидентом України у галузі зовнішньоекономічної діяльності Міністерство юстиції України

Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 217 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Разом з цим пунктом 4 статті 218 ЦК передбачено недопустимість зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначити форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Крім того, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, визначені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до статті 4 цього Закону порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним, курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості).