Міністерством юстиції України з метою єдиного застосування на практиці законодавства про виконавче провадження в частині виплати винагороди державному виконавцю зазначається наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і законне виконання виконавчого документа, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору одержує винагороду в розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а по виконавчому документу немайнового характеру - не більше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, однією із умов виплати винагороди державному виконавцю є своєчасне забезпечення ним виконання виконавчого документа. Так, статтею 25 Закону визначено строки здійснення виконавчого провадження, а саме: державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Ще однією умовою є забезпечення реального виконання виконавчого документа, тобто, виконавче провадження має бути закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Що стосується забезпечення законного виконання виконавчого документа, то всі дії державного виконавця по виконанню цього виконавчого документа мають відповідати вимогам Закону, визнання його дій такими, що здійсненні всупереч вимогам чинного законодавства позбавляє його права на одержання винагороди.

Виходячи із положень Закону, підставою для виплати винагороди державному виконавцю, окрім забезпечення своєчасного, реального і законного виконання виконавчого документа, є також і стягнення ним виконавчого збору за цим виконавчим документом, оскільки саме за його рахунок державний виконавець одержує винагороду.

Порядок виплати винагороди державному виконавцю затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2004 N 665/7 (далі - Порядок).

Цей Порядок поширюється на виплату винагороди державному виконавцю при виконанні усіх категорій виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, у тому числі зведених виконавчих проваджень (пункт 2.2 Порядку).

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що із заявою про виплату винагороди державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і законне виконання виконавчого документа, звертається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або керівника виконавчої групи одночасно із закінченням виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 37 Закону про закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.