До Міністерства юстиції України надходять чисельні звернення юридичних осіб і нотаріусів з приводу виконання зобов'язання боржника перед кредитором шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса.

Статтями 73, 74 чинного Закону України "Про нотаріат" (із змінами і доповненнями) та пунктами 134, 137 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.94 за N 152/361 (із змінами і доповненнями), передбачено, що заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи земельної ділянки накладається нотаріусами, зокрема, за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу позички та при посвідченні договору про заставу зазначеного майна.

Знімається заборона відчуження такого майна відповідно, за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про погашення позички чи повідомлення про припинення договору застави.

У практиці роботи нотаріусів трапляються непоодинокі випадки, коли кредитор відсутній у місці виконання зобов'язання або ухиляється від прийняття виконання, хоч боржник вчиняє всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання зобов'язання. Внаслідок вищезазначених дій кредитора порушується право боржника на розпорядження належним йому майном, переданим у заставу на забезпечення зобов'язання, оскільки кредитор ухиляється від повідомлення нотаріусу про зняття заборони відчуження.

З метою забезпечення однакового застосування нотаріусами чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій роз'яснюємо наступне.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.