У Міністерстві юстиції України розглянуто лист <...> і у межах компетенції повідомляється.

I. Щодо договорів про спільну діяльність

Слід зауважити, що положеннями Цивільного кодексу Української РСР врегульовано відносини, пов'язані із здійсненням сумісної діяльності, а не спільної, як це зазначено у листі.

За договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін. Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб (стаття 430 Цивільного кодексу Української РСР).

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 28.04.95 р. N 02-5/302 перелік цілей сумісної діяльності не є вичерпним. Господарчі суб'єкти різних форм власності не позбавлені права укласти договір для досягнення спільної господарської мети шляхом їх сумісної діяльності, яка не забороняється чинним законодавством.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються загальними положеннями про зобов'язання, а саме главами 14-19 Цивільного кодексу Української РСР.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, договір про сумісну діяльність укладається з метою досягнення спільної господарської мети.

II. Щодо питання стосовно віку, з якого фізична особа може зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності, зазначаємо, що відповідно до статті 2 Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Положеннями статей 9 та 11 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що правоздатність - це здатність мати цивільні права і обов'язки визнається в однаковій мірі за всіма громадянами. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суб'єктом підприємницької діяльності може бути особа, що набула дієздатності, тобто досягла вісімнадцятирічного віку, або у випадку, коли громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження (частина друга статті 11 Цивільного кодексу Української РСР).

III. Щодо питання стосовно формування статутного фонду товариства

Статтею 11 Закону України "Про господарські товариства" передбачені обов'язки учасників товариства, зокрема виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.