На доповнення до листа Міністерства юстиції України від 25 вересня 2006 року N 31-32/174 вважаємо за необхідне повторно роз'яснити наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Згідно пункту "а" частини третьої вказаної статті Кодексу, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам:

- для ведення особистого селянського господарства;

- садівництва;

- сінокосіння та випасання худоби;

- ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки обмеження, передбачені пунктом 15 Перехідних положень Кодексу, стосуються лише земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, вважаємо, що вимоги цього пункту не поширюються на земельні ділянки для ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства.